Художній Кіпіш 5.0
Галерея Хлібня, Софія Київська
скетчинг
2022
грудень
18
неділя
Цей звіт про художній кіпіш 5.0 повинен був з'явитися ще у понеділок. Але ви прекрасно пам'ятаєте про передостанню нічну повітряну атаку kzp і все, до чого це призвело у життєдіяльності міста - Безсвітлаводаопалення у одному флаконі.
Не знаю як у вас, а у нас за майже дві з половиною доби світло було пару разів по 1-1,5 години.Спочатку я очікував, що "ось-ось", але вже закінчується середа, і треба вже щось писати, використовуючи будь-яку можливість (саме так я сьогодні і підзарядив powerbank опівдні на п'ять поверхів нижче, у чарівної молодої мами з малюком, якій її чоловік увімкнув на загальному балконі генератор, торохтіння від якого було добре чути навкруги).
Ну то до справи, тобто, до вражень від кіпішу.
А пам'ятаєте, який найпростіший спосіб зробити людину щасливою?
Даю підказку - його часто використовують професійні політики та рекетири - просто треба забрати щось у людини, а потім повернути взад (можна навіть не все, а тільки частину).
І людина вже радіє, майже на "сьомому небі"..
Нагадаю, що п'ятий кіпіш каzzапські виродки трохи не зірвали попередніми ушкодженнями критичної інфраструктури міста. Ми писали навіть скасування події, але завдяки - без зайвого пафосу - героїчним зусиллями енергетиків та комунальників Києва, нам дали великодушну можливість зустрітися/помалювати/поспілкуватися у древніх стінах Софії Київської за наявності світла та води (а це дорого вартує на сьогодні, зараз це відчуваєш по особливому гостро).
Усе було, як і в попередні рази:
- ранні пташки вже розставляли стільці та несли воду, поки запізнілі учасники, радісно посміхаючись та знімаючи верхній одяг, тиснули руки та тепло обіймалися з присутніми;
- гучний характерний звук відкоркованої пляшки вносить життєрадісний сміх в аудиторію;
- у завислій тиші чути тільки скрипіння олівців та маркерів об папір, іноді тиша переривається зауваженням моделі: "Ну що? Вже все? Я засікала час, вже закінчується.."
- зала галереї наповнюється неквапним гоміном присутніх у спонтанну перерву, чути сміх і звук наливання вина у стаканчик та шурхіт обгорток цукерок.
І тут посеред цього гомону я краєм ока бачу на вході чоловічу струнку постать у темному пальто трохи нижче колін та з піжонським хвостиком темного волосся над високим чорним коміром. Він неквапно йшов повз стіну з розвішаними роботами та уважно розглядав деякі.
"Текссс, добре, таки приходять поціновувачі акварелі" - подумав я про себе.
Виявилося, що до нас на кіпіш завітав відомий український митець Ілько Поп'юк.
Ми трохи поспілкувалися, обмінялися думками, і тут настав час чергового сеансу малювання. Він надто легко погодився зайняти місце моделі.
На приязне зауваження: "Ви дуже гарно позуєте, ще трохи", - він упевнено та чесно відповів: "Я знаю, у мене дуже великий досвід".
Дійсно, худорляве обличчя, тонкого різьблення ніс, виразний погляд разом з красивої форми підборіддям та стильним батярським хвостиком волосся робили його цікавою моделлю. Якщо додати піднятий комір чорного пальто та темно-сині джинси, то ви легко зможете уявити вдачу малювальників цього разу.
Маю надію, що залишилися задоволеними і художники і модель.
Ще трохи жартів, малювання та пару ковтків вина, і ми вже на Володимирській у роздумах, де б перекусити.
Недовго роздумували, через пару провулків та калюж ми вже на місці, у "Пиріжкова "Тітка Клара".
Свіженькі пиріжки, бульйон, кава - вам знайомий цей нехитрий, але дуже смачний перелік.
Але це ще не все..
Прямуючи по Хмельницького вниз, ми чомусь промайнули декілька перехресть (як так сталося, хтось пам'ятає?) і навпроти ЦУМу побачили короткий хвіст черги. Ніздрі вловили незрівнянний аромат - це не просто ще один котлопункт, це культове місце для всіх киян та гостей міста - це "Київська перепічка".
Ну як вам це передати? Щас спробую..
У віконце тобі дають теплий пухкий паперовий пакунок з парою серветок додатково.
Ти обережно береш його, відкриваєш вершечок конверта і з задоволенням запускаєш зуби у свіжу золотаву скоринку смаженого пиріжка з соковитою сосискою всередині. Хрумка оболонка ламається і теплий сік підкопченого м'яса стікає по язику до піднебіння! Ухххх, смакота! Особливо, коли їсти хочеться.
"Це дійсно смачно?"- чую здивоване запитання від когось з наших.
"Авжеж, дуже смачно"- відповідаю я, вправно відхватуючи ще один кусень.
Далі наша стійка компанія розділилася біля переходу на бульварі Шевченка.
Було дві опції - йти випити по келиху крафтового пивка, або зайти у магазин "Сяйво", а потім на пиво 🍻
(Хто це запропонував, розуму не докладу, зовсім пам'ять "дєвіча").
Якось так сталося, що ми поділилися за гендерною ознакою, і ось ми вже втрьох у нутрощах Бесарабки за дубовою стільницею на високих незручних табуретах. Прямо навпроти входу - промовистий постер "Руській воєнний корабль, іди нахуй!" та символіка закладу.
Я вже писав раніше про цей пивбар, але ще раз нагадаю - це одна з найсмачніших пивних точок Києва, крафтова броварня "Ципа", запам'ятайте цю назву.
Спочатку блідо-соломяна "Біла" вгамувала спрагу після перепічки, потім приємна гірчинка IPA "Пломбір" полоскотала смакові рецептори, залишаючи хмільний післясмак, а на завершення ніжна пінка Milk stout залишила збалансовану кавово-шоколадну смакоту на губах.
Ну як, хоч трохи уявили наші гастрономічні враження? Отожжж!
Завітайте, не пошкодуєте (хоча декого може перший погляд на загальний дизайн приміщення відторгнути, але ви ж пиво прийшли посмакувати, так же ж?!)
По особливому цікавою та дотепною була розмова з паном Ільком під смак крафту та бубніж трансляції фіналу ЧС по футболу з плазми на стіні.
Розійшлися задоволені та трохи захмілілі.
Домовилися продовжити спілкування на фінісажі.
Як завжди окрема художня подяка за майстерні фото Тетяна Фоменко.
За гостинність дякуємо НЗ Софія Київська Брама Заборовського. Національний заповідник "Софія Київська" та Ольга Паньків.
Окрема подяка за надані професійні акварельні фарби Rosa Gallery ROSA - Ukrainian Manufacturer of Fine Art Materials.
Дякуємо всім за участь Геннадій Пугачевський, Тетяна Пугачевська, Лариса Пуханова, Любов Кондратенко, Світлана Клименко, Світлана Мазуніна, Лариса Юзефович, Наталія Журавльова, Тетяна Малишева, Ольга Шелест, Ольга Потьомкіна, Діана Веллс, Олена Гур'єва, Андрій Богомолов, Андрій Харченко, Ілько Поп'юк, Ангеліна Ісаханова, Liudmyla Post
Чекаємо ВСІХ на урочистому закритті виставки 25 грудня 2022 року о 12-00 у Галереї Хлібня Софії Київської
Всім подяка за поширення допису та світлин , тільки прохання вказувати автора фото Тетяна Фоменко у своїх дописах
Ігор Трохименко
Не знаю як у вас, а у нас за майже дві з половиною доби світло було пару разів по 1-1,5 години.Спочатку я очікував, що "ось-ось", але вже закінчується середа, і треба вже щось писати, використовуючи будь-яку можливість (саме так я сьогодні і підзарядив powerbank опівдні на п'ять поверхів нижче, у чарівної молодої мами з малюком, якій її чоловік увімкнув на загальному балконі генератор, торохтіння від якого було добре чути навкруги).
Ну то до справи, тобто, до вражень від кіпішу.
А пам'ятаєте, який найпростіший спосіб зробити людину щасливою?
Даю підказку - його часто використовують професійні політики та рекетири - просто треба забрати щось у людини, а потім повернути взад (можна навіть не все, а тільки частину).
І людина вже радіє, майже на "сьомому небі"..
Нагадаю, що п'ятий кіпіш каzzапські виродки трохи не зірвали попередніми ушкодженнями критичної інфраструктури міста. Ми писали навіть скасування події, але завдяки - без зайвого пафосу - героїчним зусиллями енергетиків та комунальників Києва, нам дали великодушну можливість зустрітися/помалювати/поспілкуватися у древніх стінах Софії Київської за наявності світла та води (а це дорого вартує на сьогодні, зараз це відчуваєш по особливому гостро).
Усе було, як і в попередні рази:
- ранні пташки вже розставляли стільці та несли воду, поки запізнілі учасники, радісно посміхаючись та знімаючи верхній одяг, тиснули руки та тепло обіймалися з присутніми;
- гучний характерний звук відкоркованої пляшки вносить життєрадісний сміх в аудиторію;
- у завислій тиші чути тільки скрипіння олівців та маркерів об папір, іноді тиша переривається зауваженням моделі: "Ну що? Вже все? Я засікала час, вже закінчується.."
- зала галереї наповнюється неквапним гоміном присутніх у спонтанну перерву, чути сміх і звук наливання вина у стаканчик та шурхіт обгорток цукерок.
І тут посеред цього гомону я краєм ока бачу на вході чоловічу струнку постать у темному пальто трохи нижче колін та з піжонським хвостиком темного волосся над високим чорним коміром. Він неквапно йшов повз стіну з розвішаними роботами та уважно розглядав деякі.
"Текссс, добре, таки приходять поціновувачі акварелі" - подумав я про себе.
Виявилося, що до нас на кіпіш завітав відомий український митець Ілько Поп'юк.
Ми трохи поспілкувалися, обмінялися думками, і тут настав час чергового сеансу малювання. Він надто легко погодився зайняти місце моделі.
На приязне зауваження: "Ви дуже гарно позуєте, ще трохи", - він упевнено та чесно відповів: "Я знаю, у мене дуже великий досвід".
Дійсно, худорляве обличчя, тонкого різьблення ніс, виразний погляд разом з красивої форми підборіддям та стильним батярським хвостиком волосся робили його цікавою моделлю. Якщо додати піднятий комір чорного пальто та темно-сині джинси, то ви легко зможете уявити вдачу малювальників цього разу.
Маю надію, що залишилися задоволеними і художники і модель.
Ще трохи жартів, малювання та пару ковтків вина, і ми вже на Володимирській у роздумах, де б перекусити.
Недовго роздумували, через пару провулків та калюж ми вже на місці, у "Пиріжкова "Тітка Клара".
Свіженькі пиріжки, бульйон, кава - вам знайомий цей нехитрий, але дуже смачний перелік.
Але це ще не все..
Прямуючи по Хмельницького вниз, ми чомусь промайнули декілька перехресть (як так сталося, хтось пам'ятає?) і навпроти ЦУМу побачили короткий хвіст черги. Ніздрі вловили незрівнянний аромат - це не просто ще один котлопункт, це культове місце для всіх киян та гостей міста - це "Київська перепічка".
Ну як вам це передати? Щас спробую..
У віконце тобі дають теплий пухкий паперовий пакунок з парою серветок додатково.
Ти обережно береш його, відкриваєш вершечок конверта і з задоволенням запускаєш зуби у свіжу золотаву скоринку смаженого пиріжка з соковитою сосискою всередині. Хрумка оболонка ламається і теплий сік підкопченого м'яса стікає по язику до піднебіння! Ухххх, смакота! Особливо, коли їсти хочеться.
"Це дійсно смачно?"- чую здивоване запитання від когось з наших.
"Авжеж, дуже смачно"- відповідаю я, вправно відхватуючи ще один кусень.
Далі наша стійка компанія розділилася біля переходу на бульварі Шевченка.
Було дві опції - йти випити по келиху крафтового пивка, або зайти у магазин "Сяйво", а потім на пиво 🍻
(Хто це запропонував, розуму не докладу, зовсім пам'ять "дєвіча").
Якось так сталося, що ми поділилися за гендерною ознакою, і ось ми вже втрьох у нутрощах Бесарабки за дубовою стільницею на високих незручних табуретах. Прямо навпроти входу - промовистий постер "Руській воєнний корабль, іди нахуй!" та символіка закладу.
Я вже писав раніше про цей пивбар, але ще раз нагадаю - це одна з найсмачніших пивних точок Києва, крафтова броварня "Ципа", запам'ятайте цю назву.
Спочатку блідо-соломяна "Біла" вгамувала спрагу після перепічки, потім приємна гірчинка IPA "Пломбір" полоскотала смакові рецептори, залишаючи хмільний післясмак, а на завершення ніжна пінка Milk stout залишила збалансовану кавово-шоколадну смакоту на губах.
Ну як, хоч трохи уявили наші гастрономічні враження? Отожжж!
Завітайте, не пошкодуєте (хоча декого може перший погляд на загальний дизайн приміщення відторгнути, але ви ж пиво прийшли посмакувати, так же ж?!)
По особливому цікавою та дотепною була розмова з паном Ільком під смак крафту та бубніж трансляції фіналу ЧС по футболу з плазми на стіні.
Розійшлися задоволені та трохи захмілілі.
Домовилися продовжити спілкування на фінісажі.
Як завжди окрема художня подяка за майстерні фото Тетяна Фоменко.
За гостинність дякуємо НЗ Софія Київська Брама Заборовського. Національний заповідник "Софія Київська" та Ольга Паньків.
Окрема подяка за надані професійні акварельні фарби Rosa Gallery ROSA - Ukrainian Manufacturer of Fine Art Materials.
Дякуємо всім за участь Геннадій Пугачевський, Тетяна Пугачевська, Лариса Пуханова, Любов Кондратенко, Світлана Клименко, Світлана Мазуніна, Лариса Юзефович, Наталія Журавльова, Тетяна Малишева, Ольга Шелест, Ольга Потьомкіна, Діана Веллс, Олена Гур'єва, Андрій Богомолов, Андрій Харченко, Ілько Поп'юк, Ангеліна Ісаханова, Liudmyla Post
Чекаємо ВСІХ на урочистому закритті виставки 25 грудня 2022 року о 12-00 у Галереї Хлібня Софії Київської
Всім подяка за поширення допису та світлин , тільки прохання вказувати автора фото Тетяна Фоменко у своїх дописах
Ігор Трохименко
світлини
