Художній Кіпіш 1.0

Що Ви знаєте про слово "кіпіш"? Тим більш "художній кіпіш"?
Зараз я вам спробую пояснити.

"Художній кіпіш"- це коли:
- Напередодні виявилося, що "зацікавлених" та "присутніх" на сторінці у фб більше, ніж у наявності стільців у галереї і що робити з ними - не пускати чи запропонувати принести стільці/каремати з собою?
- Прийшовши за півгодини до початку на охороні Софії Київської, з'ясовується, що ніхто нічого про захід не знає, і ти телефонуєш представнику заповідника, що ми такі гарні і талановиті вже стоїмо на вході, і здоровенний дядько у чорній уніформі дивиться на тебе усміхненими блакитними очима та пропускає зі словами: "Ну йдіть , художники.."
- Заходиш у галерею, а там вже висить на стіні спільна робота з відкриття виставки (пам'ятаєте? я писав про неї у попередньому дописі) і такий думаєш : "А вийшло ж дуже і дуже"
- Телефонує Геннадій з прохідної зі словами:"Я тут стою з групою митців і нас не пускають" і ти йдеш назустріч на допомогу і бачиш картину з далекого дитинства , як огрядний дядечко-охоронець зачитує з папірця імена, а поважні митці відгукуються наче на вечірній повірці у піонерському таборі і проходять через турнікет
- Зала галереї наповнюється гостями та митцями різного віку та статі, вішалка для верхнього одягу швидко заповнюється куртками та пальто, і немає вільного місця
- Стільці розставляють острівцями по три-чотири під холодним світлом ламп, і досить швидко вони заповнюються охочими малювати, моделі без зайвої тяганини висаджуються з імпозантними виразами, аж тут підходить яскравий робітник заповідника з короткою зачіскою сивого волосся і серйозно питає :"Скажіть, а скільки платять моделям у вас?"
- Лунає об'ява, що тривалість малювання кожного сеансу 20 хв, а потім модель переміщується на інший острівець. І вся ця красива і струнка концепція обнуляється через перші ж 20 хв, коли відбою від нових моделей вже немає, всі малюють що хочуть, де хочуть і як хочуть
А далі понеслося, ну справжній кіпіш:
- Прямо переді мною виринає маленький бешкетник у червоній куртці зі здивованим обличчям:"Ді-і-і-ду-у, а що вони тут малюють?"
- Ледь не чіпляючи за ногу, котиться дитяча коляска, і прямо над вухом чую теплий жіночий голос: " А можна мені сюди? Я тут буду малювати". Це молода/струнка мама Юлия Кривая розкладає приладдя для малювання поруч зі своєю дитинкою і починає скетчити
- Підходять нові учасники, сідають тихенько, де є стілець, і починають скетчити тих, хто вже скетчить
- Ольга Кузнецова розкладає дерев'яний етюдник і хвацько виписує олією чудовий етюдик жіночої голови
- Лариса Пуханова вправно та швидко, наче млинці, видає один за одним виразні чорнильні етюди присутніх і складає у рядок біля стіни
- Андрій Богомолов, весело виблискуючи скельцями окулярів, під жарти закінчує київський мотив аквареллю
- За спиною Геннадій Пугачевський зібралася купа зацікавлених, споглядаючи віртуозну роботу майстра, а подивитися було що, з листка на вас поставали живі очі та посмішки позуючих (пізніше вдячні моделі отримали за його підписом блискучі акварельні портрети)
- Тетяна Пугачевська за малюванням легких та ніжних замальовок встигає чітко відслідковувати регламент
- Ангеліна Ісаханова легко, наче граючи, закінчує казковий акварельний мотив.
- Ольга Шелест під здивованими поглядами оточуючих на чорному папері створює соковитий флористичний візерунок
- Сергій Григор'єв, тихенько посміхаючись у вуса, пише ліричний і тонкий морський пейзаж
І все це на фоні багатоголосої луни від гомону та сміху присутніх (вибачте, когось не знаю, хоча й бачив їх старанну роботу)
Апофеозом дійства стало малювання молодої мами, що годувала свою малечу прямо посеред зали, а всі так захоплено: "Ну прям мадонна!"
Аж тут і перерва, чути характерний хлопок корку і веселі перемовини під пару ковтків червоного/напівсолодкого.
Тетяна Соловей пригостила всіх ароматними бутербродами з ковбаскою і, запиваючи цю смакоту залишками червоного, хтось запропонував зробити фінішну зйомку, поки не розбіглись.
Веселі та задоволені обличчя вихопило чорне око фотоапарату репортерки Тетяна Фоменко.
Так непомітно промайнуло майже три години, пора звільняти приміщення..
Недовгі збори, і ось ми вже на Володимирській (веселий охоронець пішов нам назустріч і випустив через службовий вихід)..
Голод - не тітка, і після недовгого обговорення все угрупування почимчикувало у сторону Золотих воріт.
Поривчастий вітерець замітав вологі сніжинки за комір та у очі, потекли сльози..
"Тітка Клара", як справжня одеська мама, зустріла нас ароматом свіжих пиріжків та здоби.
З вітру та холоду це дуже смачно. Ну як вам це передати на словах?
Блискуча пропечена скоринка трикутного пиріжка лопається під тиском зголоднілих зубів, а щелепи перемелюють смачнющу начинку з тушкованої капустки з морквиною. І все це запиваючи паруючим бульйончиком з плаваючими кружальцями жирку та павутинням кропу.
Уявили?! Ну-у, десь так.
А ще ж там безліч варіантів з начинкою (про солодкі вишні та яблука розповість якось Тетяна Пугачевська за нагоди).
Наприкінці суворий дядько, неквапно доївши свій пиріг, акуратно, але щоб чутно було всім, та показавши на залишки обгортки та порожні стаканчики, сказав нашим: "Дівчата! Приберіть за собою!" Ну як тут не прибереш?
"Може запросити його до нас адміністратором?"- подумав вголос Геннадій.
Ось так приблизно ми й завершили наш захід.
Але знаєте що?
Художній кіпіш не спинити!

Як завжди, окрема подяка за блискучі фото Тетяна Фоменко

Ще раз дякую всім присутнім Геннадій Пугачевський Тетяна Пугачевська, Андрій Богомолов, Ангеліна Ісаханова, Сергій Григор'єв, Ольга Шелест, Ольга Кузнецова, Марина Бондар, Світлана Клименко, Світлана Мазуніна, Лариса Пуханова, Тетяна Соловей, Юлия Кривая, Тетяна Красная, Олена Секунко, Любов Кондратенко
Окрема подяка за гостинність Національний заповідник «Софія Київська» Брама Заборовського. Національний заповідник "Софія Київська" та Ольга Паньків.
Дякуємо за надані чудові акварельні фарби ROSA - Ukrainian Manufacturer of Fine Art Materials
Чекаємо вас на наступних заходах, слідкуйте за новинами у групі Київські пленери!

Ігор Трохименко