2.0 На Подолі

Погода в цей раз не підвела, навіть зовсім навпаки. Неймовірно чисте блакитне небо, легкий приємний вітерець та безліч п'янких ароматів бузку, яблунь та іншого квіту.

А ще в четвер напередодні я про себе думав про нестримний оптимізм щодо проведення через два дні пленеру, дивлячись через балконне скло на стікаючі краплі дощу..

На призначеному місці вже юрба учасників (трохи більше, ніж побачив відміток про участь на сторінці у FB).

Вітання, радісні посмішки, стартова світлина біля вже нової вивіски "хачапурі і вино"(замість Одеса мама ") і вперед у пошуках локації.
Я свою вже давненько намітив. Справжній двоповерховий бус з Великобританії, перероблений на кав'ярню.

LennyBus - написано на лівому борту білими літерами.
Зараз він пришвартований на майданчику праворуч біля Житнього ринку (якщо стояти обличчям до центрального входу з Нижнього валу).
Така собі локація. Це тильна сторона одного з найстаріших ринків Києва з усіма "принадами" - унилий вигляд порепаного асфальту, обшарпаних дверей магазину "Господарчі товари" та стійкого запаху сечі звідкілясь. Якщо додати хмарки тютюнового диму від постійно швендяючих на перекур торговців то картина буде майже повною.

Раніше я пам'ятаю цю дивовижну пам'ятку про Британію на вулиці Городецького, біля кінотеатру "Україна"(на місці старого іподрому).
Там він набагато ліпше радував око. Була там колись квиткова каса, потім кав'ярня. Було колись, ехе-хе..

Знайшов собі місце під навісом у тіні.
Поїхали.

Аж тут як тут сама цікава частина пленеру - спілкування з перехожими.
- А ви це на полотні малюєте? І що, олівцем? А-а-а, фарби будуть потім, а які? Акварель, що серйозно? А не знаєте, де знайти художників, щоб розмалювали мені паркан на садибі. Невеличкий такий, десь метра півтора. Щось з київських пейзажів. Може студентів пошукати? Що скажете? А ви стоїте на Андріївському? А натюрморти малюєте (вибачте, пишете. Так же ж правильно казати, "пишете")?
- О-о-оо, малюєте. А можна подивитися, у мене батько художник. Гарно поки, все обов'язково вийде, от побачите..
І тут чую над собою приємний дівочий голос:
"А можна вам запропонувати каву?"
Піднімаю голову і зустрічаю погляд виразних сірих очей, довге розпущене волосся, срібна сережка в носику.
Це бариста з LennyBus, запрошує випити каву.
А у мене як завжди все тече-сохне.
Але дуже приємно.
Щиро дякую, дівчата LennyBus Подякував та пообіцяв підійти пізніше.

Вже час сплив дуже швидко, пора на точку збору.
А там вже всі в наявності.
Фінальне фото з роботами. Жарко.

Потім перемістилися за столик хінкальні, де від однієї учасниці прослухали драматичні історії про криворуких електриків/сантехніків, науку поливу квітів та курс молодого бійця на полігоні під Києвом.

Ароматні гаряченькі хінкалі та холодне біле вино сприяли цій динамічній розмові.

Тіла розм'яклі, ноги обважніли.
Та пора вже додому.

Не забуваємо допомагати тим, хто дає таку можливість малювати, Силам Оборони України..

Дякую всім за компанію:
Геннадій Пугачевський Тетяна Пугачевська Ольга Шелест Андрій Богомолов Юрій Барабанов Микола Курбатов Ольга Стерник Лариса Юзефович Андрій Клименко Ілько Поп'юк Наталія Журавльова

Ігор Трохименко

Дорогі художники!

За запрошенням Ellen Orro, яка запропонувала мені приєднатися до вашої групи і в чат, вперше побувала на Київському пленері на Подолі.
Доречі, коли в минулому році був Пленер в Київській державній академії декоративно - прикладного мистецтва ім. Бойчука, я теж там була і, якщо чесно, вважала вас за викладачів академії.

Пройшов час і я отримала подарунок від Всесвіту, - взяти участь у Пленері в якості фотографа.

Я отримала масу задоволення від нових знайомств, спілкування і того, як все відбувалось.

Навіть не сфотографувала Подол, а збиралась...

Але одну світлину я все ж таки зробила.

Був один персонаж, який просто спав на підвіконні під шелест ваших пензликів.

І його фотографували не тільки ми, а й перехожі тому, що він спав в такій позі, що неможливо було пройти мимо нього.

Нажаль прийшлося їхати на інший захід.

В слідуючий раз надіюсь, що поспілкуємось і після Пленера.
Дякую всім, хто був на Подолі, дякую за ваші чудові роботи.
Ви талановиті, щирі і справжні українці.

PS. Я вмію робити багато світлин, не виходить зробити десяток - другий.
За дві години - біля 70-и світлин і це тільки ті, що я залишила.

Інна Мокрицька