21.0 Русанівський пленер

Ну що ж. Ось цей день і наближається. День Художника. А з ним наближається довгоочікуваний Русанівський пленер. Таке буває раз на рік і тому запрошуємо тих, хто вагається, відкласти все та взяти участь у цьому чудовому заході.

Повітря дещо похолодало, осінь таки добряче дмухнула свіжістю та бадьорістю. Але прогноз обіцяє ще трохи сонця та тепла. Не втрачаємо цієї можливості та запрошуємо всіх провести цей день у веселій компанії на живописному березі Дніпра на Русанівці. Одягаємося тепліше, не забуваємо фарби/пензлі та солодке передчуття свята.

По завершенні малювання запланований пікнік на березі річки.

Ми таки зробили це.

Ми провели Русанівський пленер на день художника. У неділю, 8 жовтня.
Попри скажений вітер, попри різке зниження температури (+8 зранку), попри зневіру багатьох.

Тут не можу не привести цитату з коментарів під фото з події у FB.
Цитата: " Прогулювалась цими місцями вдень - ледь не перетворилась на бурульку. А шалений вітер...і була впевнена, що пленер не відбувся. Захоплююсь вами - ви справжні!"

Напередодні я прокинувся близько четвертої години від мерзенного звуку. Це був звук бряцаючого заліза об щось тверде. І все це під акомпанемент протяжного завивання вітру. Подивився на термометр, +6. "Нічого собі погодка, якраз до пленеру," - подумалося мені. Але зранку небо розвиднілося, повітря +8. По прогнозу з 11-ї години повинно вийти сонечко. З вірою у професійність гідрометцентру та зі смачним післясмаком ранкової кави на вустах вийшов з дому.

Аромат змерзлого пожовклого листя обдав мене хвилею за дверима під'їзду. На галявині сусідська коргі вилежувалася, граючись на спині. Вона весело перебирала малими лапками в повітрі, тихенько підгавкуючи.
Назустріч молода мама у теплій куртці та трикотажній шапочці повільно котила дитячу модну коляску.

Чудовий бадьорий ранок.

Переїжджаючи міст, через вікно вагону метро звернув увагу на приголомшливо красиве небо. Чистесеньке на обрії, якогось дивного лазоревого кольору. Чистого та дзвінкого.

На місці збору першим в цей раз був я. На годиннику 10-14. Людей майже немає. Деінде вигулюють собак поодинокі перехожі. А ось і Ольга Карпенко. Вже веселіше. Потім Маруся Нечитайло підтягнулася, Тетяна Славинська, Олена Міщенко разом з Любов Кондратенко. Ух, яка вже компанія.

Рівно о 10-30 підійшов Геннадій Пугачевський. Можна звіряти годинник.
А ось і знайома висока постать у затемнених окулярах і синій кепці. Це Андрій Богомолов. У фірмових сірих фартухах ми троє були схожі на комунальників. Не вистачало тільки помаранчевої жилетки та мітли в руки. І ділянки на прибирання "Від звідси і до обіду". Почали шикуватися на стартову світлину і чуємо матчиш сигналу з проїжджаючого авто. "Напевне, це Лариса Юзефович, вона збиралася на таксі", - промовив хтось.
Але тут побачили підбігаючого Микола Курбатов. "Стривайте! Як же без мене? Це я вам сигналив з автомобіля!" Вишикувалися, відкрили очі, посміхнулися. І ми вже на світлині.

Домовилися про місце зустрічі і пішли шукати локацію для малювання.
А вітер зустрічний підсилився. Просто проникає наскрізь та вибиває з очей сльози.

Нарешті знайшли більш-менш затишне місце на галявинці, заякорилися.
Вже присипані осіннім золотом та пурпуром дерева у Гідропарку, піднята вітерцем дрібна хвилька на воді та неймовірне лазореве небо. Чудовий краєвид.

Розпочали.

Аж тут і сонечко вийшло. Підсвітило своїм благотворним світлом навколишню красу. Мерщій сфоткати та малювати. Папір та фарби висихали під поривами вітру миттєво. Всі закуталися у шапки, капюшони. Не здавалися і вправно малювали вже на характер. Пару годин промайнуло просто блискавично. Підійшов швидкий в роботі Андрій. Весело виблискуючи окулярами сфотографував нас і повідомив, що вже збирається додому.

"Ну що, ти вже скоро?"- підійшов до мене Геннадій. Я якраз вже сам збирався закінчувати. Як знак зверху, що пора вже збиратися, був збитий вітром мольберт Геннадія з роботою та всім обладнанням на ньому. Добре, що суттєвої шкоди не сталося.

Для пікніка у пошуках затишку вирішили трохи заглибитися від берега в лісок. Буквально у двадцяти метрах знайшли чудову галявину. Люб'язно принесений Геннадієм пікніковий столик зі стільцями весело виблискував посередині в очікуванні піци та бренді. В цьому питанні вирішили одностайно - ніякого пива чи вина, тільки бренді. Благо, що "Сільпо" майже поруч.

Блискавичний марш-кидок оперативної групи у складі Миколи та мене матеріалізував на столі свіженьку піцу та пару апетитних пляшок бренді у капроновій сіточці (щоб не дзенькали у торбі). Банани, мандарини та лимони доповнювали композицію. Ще Олена додала чималий пакет з ароматними пиріжками з вишнями. Просто смакота. Уявили собі цю красу? Отож.

До нашої відчайдушної компанії приєдналися Тетяна Пугачевська та Світлана Мазуніна. У Світлани із собою дуже важливий аксесуар - компактна фляга з коньяком. Відчувається досвід. Під блакитним небом, підсвіченим сонячними променями (гідрометцентр не збрехав), з маленькими стопочками, періодично наповнюваними вправною рукою, ми весело та смачно відмітили день художника. Промови, жарти, сміх та розтікаюче по тілу тепло від їжі та бренді. Це так своєчасно та апетитно. Повірте на слово.

Наша бесіда плавно перетекла у мистецтвознавчу площину, і всі обернули голови на зауваження Геннадія, що років через багато скільки наш творчий доробок нащадки будуть порівнювати - з ким би ви думали? Правильно, з Рембрандтом. Не більше і не менше.

Ось так ми провели цей вітряно-прохолодний, але такий яскравий день. День художника на Русанівському пленері.

Щиро дякуємо славетним Силам Оборони України за ще один світлий день з чистим блакитним небом.

Дякуємо всім за компанію - Олена Міщенко Ольга Карпенко Тетяна Славинська Тетяна Пугачевська Світлана Мазуніна Маруся Нечитайло Любов Кондратенко
Геннадій Пугачевський Андрій Богомолов Микола Курбатов

До зустрічі!