20.0 Пейзажна Алея

Вересень в цьому просто неймовірний!

Це, як влітку, але обережне, лагідне, оксамитове тепло!
І синє-синє небо!

Мрія, а не погода! Особливо для художників!

Запрошуємо всіх провести заключний день вересня на пленері.
І не просто на пленері, а у самісенькому серці Києва - на пленері на Пейзажній алеї!

Тут просто блискучі можливості вибору для митців: малюємо хоч цікавий ракурс Андріївської церкви, хоч розкішний краєвид на Воздвиженку, хоч живописні вигини самої алеї.

От бачите, як нам повезло вчора з погодою?!(це була перша думка, коли зранку сьогодні вийшов на балкон, +15, такий собі свіженький вітерець, сірі хмари, бр-р-р, бадьорить).

Та й взагалі з вереснем у цьому році.

У кого тільки не питав, ніхто не пам'ятає такого теплого та затишного вересня.

Майже суцільне сонечко, лагідне, ну просто оксамитове. Зігріває і не пече. Мрія, а не погода. Особливо для художників - пленеристів. Та й локація, просто цукерочка. Якимось дивом залишена поза увагою. Нічого, виправили.

В цей раз трохи запізнився (зачитався у метро і щось мене виштовхнуло з вагона. На "Університет" замість "Театральної").
Підійшов до місця зустрічі о 10-11. А там вже зібралися охочі. По гарній традиції більше, ніж зареєструвалися на подію у FB.

Стартова світлина на фоні історичного музею в тіні копчених каштанів і розійшлися у пошуках краси. Хто куди, а я вниз по сходах біля знакового прожектора з бетону. У сторону гори Дитинки.

Рівнем нижче зусиллями місцевої влади все приведено у чудовий стан - доріжки, освітлення, підстрижена травичка на газонах. Все ще соковито- зелене.

Як сказала Маруся Нечитайло, після сіро-жовтих краєвидів Єгипту, око милується та відпочиває на всіх відтінках зеленого.

Мою увагу привернула будівля офісного центру у контражурі на світло-рожевому фоні неба та на п'єдесталі розкішного зеленого пагорбу.
Чудернацькі тіні від дерев на пагорбі, постійно рухаючись, творили заворожуючий пульсуючий малюнок.

Вже на підході до сходів вниз почув знайомий мотив на піаніно, що стоїть посередині сходів. Це була довільна імпровізація "Ой, у лузі червона калина". Трохи фальшиво, але душевно.

Проходячи повз музиканта, бомжуватого вигляду молодика, з натягнутим на брудне волосся капюшоном з прилиплим падалішнім листям, око зачепилося за іконку Богоматері і палаючий залишок свічечки на музичному інструменті зверху.

Темно-коричневі пальці з брудом під нігтями між тим досить вправно пробігали по клавішах.

"Буде ще музичний акомпанемент сьогодні",- промайнула думка.
Знайшов непогану точку в тіні дерева. Поїхали.

Правда впродовж малювання постійно з сонцем переміщувався і я, шукаючи благодатної тіні.

Фарби та папір сохли миттєво.

А ось і знайомі обличчя. Ольга Стерник та Любов Кондратенко. Вітання, обійми. Потім Андрій Богомолов ще з новенькою учасницею Юлия Шипович. Потім ще Ірина Хист. Всі в пошуках гарного краєвиду вниз на Воздвиженку та Андріївський узвіз. Аж тут підійшла Маруся Нечитайло, трохи роздивилася навкруги та знайшла затишне містечко у тіні.
Малюємо далі.

Під музичний супровід музиканта - безхатька.

Процес затягує і час спливає дуже швидко.

Підійшов Сергій Григор'єв. Вже управився.

Між тим, вже пора йти готуватися до фінішного пікніка. Які митці голодні та злі після пленерів мав можливість бачити неодноразово. Тому поквапилися. Сергій люб'язно погодився скласти мені компанію і під веселі побрехеньки ми спустилися узвозом на Контрактову. Сонце вже припікало добряче. У "Сільпо" знайшли непогану піцу та сухе вино. Сік та вода доповнили наш вибір. Підйом вверх з пакунками в руках був вже не таким бадьорим. Пару разів зупинялися на перепочинок. І ось ми вже на алеї.

Підійшов на місце збору під липою майже точно, о 14-03. На лавці вже сиділи учасники пленеру. Зовсім забув, в цей раз наша компанія збільшилася новачками. Це дуже добре. Бачити нові усміхнені обличчя та цікаві роботи. Місце пікніку обране чудове. На довжелезній новенькій лаві недалеко від моєї локації. В тіні дерев.

Швидко розгорнули коробки з піцою, відкоркували пляшки.
Що може бути краще за теплий кусень піци, запитого освіжаючим сухим вином з паперового стаканчика? (Правда, Оля Стернік, як досвідчена пленеристка, пила вино зі спеціального компактного стаканчика для пленеру, зробленого з сілікону. Відчувається досвід).

Між жартами та обміном думками/враженнями підчистили наші наїдки та напої. Але родзинкою післяпленерних побрехеньок стало імпровізоване дефіле з етюдами. Це було дійсно весело. З відставленою ніжкою. Бачите ж на фото?

Отож, а вживу все набагато драйвовіше.

Всім учасникам та учасницям велика подяка за компанію:
Ольга Шелест Ольга Стерник Ольга Карпенко Маруся Нечитайло Ірина Хист Selezneva Svetlana Тетяна Малишева Veronika Mendeleeva Mila Poly Лариса Юзефович Олена Міщенко Наташа Богусевич Любов Кондратенко Юлия Шипович Сергій Григор'єв Андрій Богомолов

Дякуємо славним Силам Оборони України за чисте небо та можливість пленерити у рідному Києві. Сьогодні, до речі, велике Свято Захисників та Захисниць. Щиро вітаємо всіх причетних зі зброєю в руках.

До зустрічі!