17.0 Національний експоцентр України. ВДНГ

І знову запрошуємо пленеристів на ВДНГ.

Так, ми намагаємось не повторювати локації так часто. Але на цей раз це чудова нагода не тільки попрактикуватись у відображенні архітектурних об'єктів, а й взяти участь у виставці до 50 річчя ВДНГ, що готує Національний заповідник Софія Київська у своїх затишних виставкових залах.

Чекаемо на Вас на першому осінньому пленері групи Київські пленери! Не забуваємо свої улюблені художні матеріали, позитивний настрій та натхнення!

В цей день було похмуро, вже по осінньому похмуро. Свіже повітря приємно здуло залишки вчорашньої жари.

І цей аромат! Пам'ятаєте цей терпкий аромат розігрітого падалішнього листя?

Дихав на повні легені, всотуючи і завмираючи від задоволення, поки йшов до метро. Наче попав на презентацію якогось дивного парфуму зі свіжими деревинними нотами, де розкидані по всьому парку скручені пробники-листочки тютюнового кольору.

Навіть коти біля будинку неподалік вибігли назустріч, побачивши мою задоволену фізіономію. Насправді їх зовсім не цікавив вираз мого обличчя, вони помилково сплутали сумку з планшетом в моїх руках з пакетом з їхньнім сніданком, який зазвичай шелестить у руках доброго дядька, що підгодовує їх щодня. Першу ще в вагоні метро побачив Олена Міщенко. Спершу погляд спіткнувся об характерну сумку, з якої стирчали ніжки стільця.

"Схоже, їде на малювання",- подумав я. І підвів очі вгору. Знайоме обличчя, я не помилився.
Вже на вулиці, на перехресті побачив ще одну дівчину. Світла бейсболка, яскрава картата сорочка, в руках теж об'ємна сумка, і теж виглядають ніжки складеного стільця.

"Можливо теж до нашої компанії",- подумалося, хоч ніколи до цього її не бачив. Як потім з'ясувалося, теж не помилився. Це була Анастасія Ковальова, вперше приєдналася до спільного пленеру.

Обидві хутко зникли попереду.

Трохи запізнився, тому побачив спини колег, що вже вирушили у пошуках локацій після стартової фотографії. Пункт прокату великів на місці, вхід поки безкоштовний, відвідувачів ще небагато. На небі з'явились тривожні хмарки, запахло дощем.

Покружлявши недовго на центральній площі біля фонтану, не знайшов нічого кращого за павільйон з вигнутим фасадом з колонами по сторонам, які увінчували якісь прапори з античною вазою посередині.Все ж таки прийшли малювати архітектуру для виставки.

"Тож поїхали, щось додумаєш по ходу",- сказав я собі і розклав обладнання.

Ну а далі майже як завжди.

Папір, олівець, ще олівець, малюнок, замочив фарби, папір, пензлі, примружився, попливло-розтікається, кобальт, ще трохи краплаку, смарагдова, охра, крона тополі, загальна форма павільйону, колонна, прапори зверху, як цікаво виходить, скульптурна група над входом, темна мозаїка у них за спиною, колони, ще колони, як їх там багато, ліхтар на передньому плані, самшитовий зелений парканчик, дорога, ще дорога, розмітка білим, постать хлопця.

З ним цікаво вийшло. Вже майже закінчую і чую з-за спини:"І мене намалюйте".

Обертаю голову і бачу густу каштанову шевелюру, привітна посмішку, в руках парує стаканчик з кавою. Вже обминув мене і крокує далі.

"Давайте, тільки треба спочатку вас сфотографувати",- звертаюся до нього. Він на мить зупинився, постояв, я натиснув смартфон і, вуаля, він опинився вже на картинці.

"Все , ви попали... в історію",- крикнув йому навздогін. Обидва посміялися.

Ну і розмови з перехожими-глядачами. Як же без них. В цей раз найцікавіше було наступне.

-"А я теж малюю, в мене є оттаакиий (показує розставленими руками) мольберт. Дерев'яний, справжній. І фарби є, і пензлики різні, батьки подарували. От прийду зараз і теж намалюю. Вас,"- дивлячись чистими блакитним оченятами і трохи хвилюючись, розказав мені хлопчик років сім-вісім.

-"Оууу!! А ви малюєте так, для себе, чи на замовлення?"- запитує жива гнучка дівчина у сонцезахисних окулярах з рожевими скельцями.

-"Взагалі то вже є два замовники, але заради ваших відпадних окулярів, уступлю вам. Виключно вам,"- невдало збрехав я. Тільки й мелькнула свіжа посмішка і грайливою ходою танцюристки розчинилася в юрбі перехожих.

-" Можна я подивлюся? Ніколи не бачив, як малюють художники. От картини бачив, а як саме малюють ніколи. Цікаво,"- звертається сивий чолов'яга у спортивному вбранні з трикотажною пов'язкою на лобі.

Між губами виблискує золотий зуб. Між тим, вже пора на фінішну фотку, час сплив.

Збір всіх учасників після малювання дуже схожий на збір малюків у дитсадку, або школярів у піонерському таборі.

Нарешті всі зібралися на сходах. Дуже важливий банер розгорнутий, посмішки, відкрили очі. Хоба! І все, вже на екрані смартфонів.

Самі стійкі та голодні продовжили теревені у найближчому кафе зі столиками красивого лавандового кольору.

Хот-доги, бургери, кава та пиво. Ну і чіпси, яке ж пиво без них І посмішки, і жарти, і трохи планів на наступний пленер.

Ось так ми завершили цей пленер.

Дякуємо за фото учасникам пленеру та Aleksandra Bogomolova.

Дякуємо всім за участь - Олена Міщенко, Анастасія Ковальова, Андрій Богомолов, Ілько Поп'юк, Юрій Барабанов, Ірина Темна, Микола Курбатов, Любов Кондратенко, Наталія Журавльова, Тетяна Пугачевська, Марина Бондар, Ольга Кузнецова, Світлана Мазуніна, Світлана Клименко, Ірина Хист

До наступних зустрічей!

Ігор Трохименко

"Київські пленери"- це завжди подорож, спілкування, знайомства і, звичайно, найголовніше - писати з натури!

Давно не була на ВДНГ, уже цікаво! Вражає архітектура і добротність історичних павільйонів (і мої дитячі спогади про неймовірні експонати всередині) Чесно кажучи шукала місце під колонами (на випадок дощу) і так, щоб було видно фонтан - він чудовий! За 50 років виросли великі красиві дерева. Але хотілось показати і сучасних відвідувачів: писала з натури, проводячи поглядом. Всі різні, всі гарні!!! Момент істини...

Любов Кондратенко

Цього разу я розмістилась з акварельним приладдям на центральній алеї і мала можливість відчути всі переваги та недоліки людного місця для пленеру.

По-перше, не засумуєш серед безлічі велосипедистів на змаганні, дітей на прогулянці та друзів-пленеристів.

По-друге, маєш можливість почути різноманітні поради щодо роботи - намалювати он ту надувну арку яскраво синього кольору чи песика.
По-третє, отримаєш навіть оцінку своєї творчості. Я отримала 4+ 🙂 Правда на моє припущення, що оцінщик є викладачем малювання, він засмутився і збіг.

Навіть не знаю, що з цього є перевагами, а що - недоліками, але я вирішила наступного разу знайти звичні кущі)))

P.S. Обидва етюди своєю появою вдячні Микола Курбатов, який майже пірнув на дно басейну за водою для них. Справжній аквареліст води не злякається! А справжній Київський пленерист не залишить колегу в скруті без води для творчості. Я дякую разом з етюдами 😊

Тетяна Пугачевська

ВДНГ - в цей день був наповнений не тільки досягненнями народного господарства, а і досягненнями образотворчого мистецтва. Цей віртуальний павільон створили учасники групи Київські пленери. Навіть погода забула про обіцянку подощити та к середині дня осяяла нашу зустріч теплим промінням осіннього сонця.

10.00 Зустріч біля входу. Традиційне групове фото. На цей раз з літерами ВДНГ. Намагання трошки їх перегрупувати зреалізувати не змогли. Так що прикривши банером 10% рекламну пропозицію від Приватбанку розчинились в літерах. А далі хто куди.

Мій пленер був на озері біля ресторану Прага. Він пройшов виключно в компанії чорних та білих лебедей та час від часу пролітаючих ескадрілій голубей в пошуку рухомих цілей що готови поділитись хлібо-булочними виробами. Десь за спиною гомоніли дитячі майданчики, було чутно веселий регіт дітей та рев наляканих їх натовпом картонних динозаврів. Крім поодиноких "доця там бачиш дядя малює", ніхто на мене не звертав увагу - всі нудоти та тунеядці-алкоголікі гуляли десь по іншим локаціям в місті. Так що не втрачаючи часу на розмови швидко закінчив етюд. Ще встиг добігти до цетру комплексу та на швидкоруч замалювати фрагмент сталінського баракко.

14.00 фінальне групове фото - пленер відбувся! Бажаючи поспілкуватись про роль та місце мистецтва в житті київського пленериста знайшли затишний столик для великої вишуканої компанії. Підзарядили один одного позитивною енергією!

Дякуємо ЗСУ та силам ППО за можливість пленерити під чистим небом!

Геннадій Пугачевський