15.0 Гідропарк

Не встигли головою обернути, а вже середина серпня, останнього місяця літа. Сонечко ще іноді пекуче, але все рівно, вже частіше відчувається прохолода.

Запрошуємо скористатися літніми можливостями та провести пленер на березі величного Дніпра.

Час та дата - о 10-30 19 серпня 2023 року (субота)
Місце - Гідропарк.
Зустріч - на вулиці біля виходу станції метро "Гідропарк"

Посилання на місце зустрічі
https://goo.gl/maps/BL6jKkUKMTvvc9Wm9

Не забуваємо одяг та взуття по погоді (обов'язково головний убір).
Також бажано взяти з собою все необхідне для малювання (особливо фарби та пензлі).

По завершенню пленеру пропонуємо влаштували пікнік. Для цього бажано, щоб кожен взяв з собою сендвічі/бутерброди+ вино за своїм смаком та підстилку для сидіння.

Жарко, дуже-дуже жарко..

Розпечене повітря охоплює тебе своїми м'якими та спітнілими лапами і не відпускає, доки не знайдеш закутка у тіні, біля води та на протязі (забігаючи наперед скажу, що це важко - знайти таку ничку з 3-ма складовими , але у мене вийшло, досвід дає себе знати, хе-хе). Гідропарк, як локацію для пленеру, вибирали свідомо. Поближче до води, до прохолоди. Тим більше, що розвідгрупа у складі подружжя Пугачевських напередодні власними ніжками провела рекогносцирування та підтвердила належний стан інфраструктури. Першу побачили на виході з вагона метро Ольга Потьомкіна.

Слідуючи за нею, вийшли з пітьми підземного переходу на вибілену вранішнім сонечком бруківку. На місці збору стоїть незнайома жіночка з характерними для художників торбами в руках. Поруч дівчина у темному капелюсі.

- А ви на Київський пленер? Ми теж, записувалися, - каже вона, посміхаючись. Дівчина дивиться кудись вбік.

І тут бачимо постать, яка енергійно махає нам рукою з тіні. Це недалеко, метрів тридцять від нас. Підходимо, а там ранні пташки, Тетяна Пугачевська та Ольга Шелест .

Часу ще трохи є, чекаємо решту.

Сонечко вже палить добряче, поодинокі відпочивальники виповзають із переходу на світло і йдуть у сторону річки, сьорбаючи на ходу каву з паперового стаканчика. На головах панамки, на очах захисні окуляри.

А люди на наш захід підходять і підходять. Геннадій Пугачевський зі слів Тетяни вже у розпалі завершення першого етюда, на стартову світлину не прийде. Десять додаткових хвилин спливло, під орудою Тетяна Фоменко шикуємося з культовим банером на фоні доглянутої клумби. І нас таки багатенько, приємні нові обличчя.
- Дивимося у кадр, очі відкрили, ооооппп; готово! Домовляємося про час та місце збору і розходимося у пошуках гарного краєвиду та стійкої тіні.

Майже всі пішли у сторону містка через протоку.

Обабіч всі принади літнього пляжу - кав'ярні, гриль, шашлик, піца, пиво на розлив і у пляшках, мережевий магазин "Сухе біле". І запах печеного м'яса дражнить наші носи.

Але спочатку до роботи.

Я орієнтовно вже знав куди йти. Спочатку спустився за мостом до води у маленьку затоку ліворуч. Там колись був пункт прокату sup дощок та байдарок. Нема нікого, зате шикарне озерце, у якому виблискують підсвічені помаранчевим світлом крони дерев. І качечки, багато качечок. Плавають, підхоплюючи ряску, періодично занурюються у воду, багато відпочивають на березі. Дуже гарний мотив. Дехто залишився.

Піднявся трохи вище під міст через протоку, там є гарний майданчик у тіні. На щастя, вільно, нікого немає. Тільки порожні пляшки, коробки з-під піци та недопалки. Багато недопалків. Згрібаю весь цей непотріб в сторону і вуаля! Хоч ліворуч, хоч праворуч шикарний вид на блакитно-сіру теплу водичку. Весь чистенький пісочний пляж у різного ступеня підсмаленості тілах відпочивальників. І виразне графічне тло хоч лівого берега, хоч правого. Вирішив залишитися. Тут ще одна важлива опція - легенький протяг, просто краса. Розклався і розпочав.

Все йшло своїм чином, аж ось і глядачі, як без них.

- Вибачте, нам треба на міст вилізти, ми вам не заважатимемо?- чемно питають два блискучих від води підлітка

- А можна подивитися, - тихо сопить майже в вухо симпатична дівчинка. Діамантові краплі ще звисають з рісниць та кінчиків косички. По шкірі гусячі пупирці.

- Я вам не заважатиму? - підходить здоровий засмаглий чолов'яга і продовжує беззубим ротом: - Гарно у вас виходить, по-мокрому. Ми ж колеги, я бачу. Я тільки скульптор.

Але гран-прі в той день взяла тітонька, яка ввічливо підійшла і за декілька метрів спитала:
- Мені тут донька сказала, що такого цікавого давно не бачила. Можна і я подивлюся.
Підходить та роздивляється.
- Які ж ви молодці, я за вами стежу деякий час. Які молодці, що взагалі ви є. Як ви так витримуєте? Це ж важко? А як гарно, ой боже, як гарно, - і щиро посміхається вузькими губами. Зсунуті брови розпрямляються, у кутках очей добрі зморшки.
- Я так ніколи не зможу, я штукатур, шпалери можу дуже гарно приклеїти, але ось так, намалювати.. нііі-і, не зможу. Можна я вас обійму?- і я відчуваю на плечі вологу руку.
- Я трохи того, - показує вказівним та великим пальцями зазор і весело підморгує.

- Сьогодні ж вихідний, ми ж живі люди, не ображайтеся,- ще раз посміхається вона.

А я зловив себе на думці, що якби вона не сказала, я б не помітив. Підходить Таня, робить декілька кадрів. Каже, що вже скоро фініш. Пора закінчувати. Збираю речі і відчуваю легку втому в ногах. Хочеться сісти.

Виповзаю на задубілих ногах на міст, а там щільний двіж людський. І прибиваюча спека.

Просто розплавлює.

Доплентався до місця збору, а там вже аншлаг.

Втомлені, присмалені, усміхнені.

Нарешті загальний збір, пару маленьких суперечок з приводу місця фотографування і ось ми вже зібрані в щільну усміхнену групу з роботами в руках. На нас озираються люди.

Хоба! І готово, ми вже в історії зі славним банером посередині.

Спрага та голод беруть своє.

Швидко розбігаємося за напоями, енергійна група - за піцею. За пропозицією Геннадій Пугачевський вирушили на самісінький берег туди, де він малював.

Там тінь та свіжість від води. Але таких розумників виявилося вдосталь.

-Тут же нікого не було! - обурюється Геннадій.

Трохи потовклися і дивом знайшли вільну галявинку біля самої води. Розстелили скатертини, розклали коробки з піцами, відкоркували вино.

Що вам сказати?

Одним словом, за влучним висловом Ольга Шелест це просто: "Кайф!"

Ще теплі шматки розрізаної піци, хрумтить огірочок, світла шипуча цівка холодного пшеничного "Бердичівського" прибиває розпечені смакові рецептори на піднебінні. З задоволенням посмакували та поділилися думками.

- Мені вже скучно, - тихо, але так, що всі почули, промовила Катюша, донька Марина Бондар.

Пора і додому.

Ми з Танею скористалися люб'язною пропозицією Марини та Євгенія і були доставлені додому у розпеченому, але швидкому авто.

Вже на підході до будинку майже одночасно висловили думку, що пленер видався на славу. А яке ваше враження? Напишіть у коментарях.

Окрема подяка за чудові фото Тетяна Фоменко.

Щиро всім дякуємо за компанію Тетяна Фоменко , Тетяна Пугачевська , Ольга Шелест , Ольга Карпенко , Ольга Потьомкіна , Тетяна Славинська , Евгений Кавецкий, Любов Кондратенко , Ellen Orro, Геннадій Пугачевський , Юрій Фенський

Кого забув та не відмітив, пишіть у приват, додам.

Величезна подяка та шана славетним Силам Оборони України за можливість пленерити.

До зустрічі.