12.0 Поштова площа

Не втрачаємо час та можливості, літо таке швидкоплинне!
Запрошуємо на ще одну чудову локацію найдивовижнішої частини Києва - Поштову площу.

Там достатньо видів та ракурсів для чудового пленеру. У реставрованій будівлі Річвокзалу відкрився American University Kyiv, Церква Різдва Христового, що має назву у киян "Шевченкова", чудовий вихід на набережну Дніпра, Фунікулер, живописні вулички поруч.
На любий смак!

Не забуваємо все необхідне для малювання, одяг та взуття по погоді.
Також обов'язково не забуваємо вдома що? Правильно - посмішку та творчий настрій.

Дружня компанія "Київських пленерів" чекає на вас!

Якщо б мене запитали про приклад гарного у всіх відношеннях пленеру, то я б запропонував сьогоднішній.

Коли в середу погоджували час та місце, було досить вітряно та прохолодно. Натягувало конкретно дощові хмари, що ось-ось впадуть на землю безмежною кількістю водяних крапель. Поштову площу запропонував Андрій Богомолов . У той момент здавалося, що це марна надія. Дощитиме, ймовірно, кілька днів підряд. Прогноз погоди частенько помиляється. І весь наступний день з неба сіяло, як по замовленню грибників - дрібно та рясно. Але п'ятниця дала надію, що все може вийти. А ввечері, сидячи на балконі і проводжаючи малинову дольку сонечка у молочно-блакитну прірву, знову крутилася думка про швидкоплинність буття, а особливо погоди. Тут тобі хмарно, вогко та похмурий настрій. Аж раз, і вже сонечко і блакить неба, і посмішка сама наповзає на вуста. І проміжок часу між цими станами ну дууууужже короткий.

Ранок суботи у мене був ранній, дуже ранній. О 3-29. Прокинувся і щось не спалося більше. Небо затягнуто, впевнено повзуть хмарки. Заснув десь о 6-тій годині. А о 8-10 перша думка після розплющення очей - чи є сонечко? На щастя, є. Нехитрі збори, і ось ми вже на підході до метро. Очі самі по собі мружаться від вранішніх променів.

Перше, що побачили на виході зі станції "Поштова площа", це Наталя Макаровська біля розкладеного мольберту та Ольга Шелест поруч у тіні. На задньому плані біля входу у фунікулер виблискує з-під бейсболки Андрій, весь у роботі. Напевно, вже закінчує першу роботу. А ось і Геннадій Пугачевський у сонячній футболці. "Пішли бити провокатора", - перше , що я почув від Геннадія після вітання. Це стосувалося Андрія, як автора вибору цього місця пленеру (пам'ятаєте, ще не забули?) "Тіні то немає",- пояснив свою пропозицію він. І дійсно, гарної локації в тіні з потрібним ракурсом обмаль.

Пройшли на розвідку вздовж вулиці Сагайдачного у пошуках бажаної тіні. За що люблю Поділ, так це за те, що майже завжди можна знайти ласий куточок збереженого старого міста. В тіні. У будь-який момент. І в цей раз доволі швидко знайшли точку розміщення і повернулися на стартову світлину.

А люди підходять, і вже вочевидь, що буде більше, ніж зареєструвалися на події у фб. Розмістилися на сходах перед входом до фунікулера, розгорнули банер "Київські пленери", команда фотографки Тетяна Фоменко : "Розплющили очі!" і хоба!- "пташка вилетіла", цей кадр вже в історії.

Розійшлися по локаціях.

Щось мене штовхнуло піти подивитися на давно вже примічену точку - прямо навпроти будівлі Річвокзалу під розкішними платанами. Вздовж Володимирського узвозі декілька років тому після відкриття чергової ділянки відремонтованої площі на новенькому газоні висадили платани. Вони чудово прийнялися і з кожним роком міцнішали прямо на очах. І вигляд чудовий, і тінь під ними чудова. Ось туди я і попрямував. А там вже розкладається Андрій, примостивши велосипед біля ліхтаря.

Дуже довго при прогулянці по набережній Дніпра на Подолі мені муляла в око занедбана та обшарпана будівля Річвокзалу. Потріскане та місцями змите брудними зеленкуватими потоками старе тиньковання, відчутний сморід сечі від постійно-діючої стихійної вбиральні і на рідкість огидний тент, що закривав вхід з набережної з промовистим написом: "Реконструкція" по-особливому вибішували майже кожного разу. Але насправді Річвокзал у Києві - це пам'ятка архітектури. Важко уявити Поштову площу без його силуету. Витонченого, стрункого, гарно вписаного у місцевий ландшафт. Мені він завжди подобався. Тому, коли нарешті я побачив, що взялися серйозно і за нього, було два питання - хто ж цей добродій-замовник капітальної реконструкції та що там буде (що там не буде справжнього вокзалу з білетними касами, камерою схову речей та нарядом поліції, я розумів. Давно вже немає і, можливо, ще довго не буде по Дніпру серйозного пасажирського та вантажного судноплавства).

Але у травні 2023 року мелькнуло повідомлення, що у будівлі Річвокзалу відкривається American Univercity Kyiv . "Клас", - подумав я, - "ці хлопці зроблять тут цукерочку". От за що поважаю американців, що якщо за щось беруться, то доведуть до завершення, і вийде у них ляля. Подивіться на інші будівлі під зірково-смугастим прапором у Києві (посольство, офіси американських компаній, інші приміщення). Зроблено стильно, якісно, сучасно.

І тут, з-під розкішної крони крупних зелених листків на доглянутому газоні моєму погляду відкрилася чудова картинка - у променях ранкового сонечка цукрово-кремова новенька будівля. На шпилі на вітру майорять два прапори - вверху український , нижче американський. Тріпочуть , звиваються, наче живі істоти. Класне видовище. І я зрозумів, що мушу намалювати це, користуючись нагодою.

Розклався, розпочав.

Легенький вітерець, постійно змінюючі форму хмари, соковита травичка під ногами. Чую позаду англійську мову. Повертаюся, а там збирається група туристів, деякі на електросамокатах верещать від задоволення, нарізаючи кола на верхньому майданчику.

Там, до речі, розміщена скульптурна група, присвячена засновникам Києва (Кий, Щек, Хорив та Либідь). Дуже щемлива і делікатна. Образи втілені через дитячі фігурки. Не знаю, як вам, а мені дуже подобається (архітектор пам'ятника, до речі, сусід по під'їзду). І якось неспішно і в той же час гарно пішла робота. Швидко прийшло розуміння, що і як. Ніхто не відволікав дивними питаннями, око радувало вибраний сюжет. Краса.

Між тим, Андрій швидко закінчив другий етюд і пішов випити кави.

Підходив обмінятися думками Ілько Поп'юк, що нарешті доїхав на пленер зі свою студенткою.

Микола Бригинець підійшов поцікавитися. На сьогодні він вже закінчив. Стояв над мостом на самій спеці, хто ж таке довго витримає.

Невтомно збирала матеріал для репортажу людина-свято фотографка Тетяна.

Десь на інших локаціях сумлінно і зосереджено працювали Лариса Юзефович, Ірина Темна, Тетяна Славинська, Наталія Журавльова, Микола Курбатов. Світлана Мазуніна підтягнулася трохи пізніше.

Ну ось і фініш.

Ноги трохи затекли, треба розійтися. Ще є час до загального збору.. Краєм ока побачив Андрія, що невгамовно закінчував вже третій етюд. Стаханівець справжній. Пішов до гарної точки на Сагайдачного Там шикарний вид на "Шевченкову" церкву під боковим світлом. До речі, коли священик цього храму побачив, що наші учасники малюють її, вийшов та пригостив просфоркою. Гарна прикмета.

Проходжу повз готель і прямо налітаю на Тетяна Соловей . Сидить на стільчику і малює. "Не змогла втриматися, але приїхала пізніше, тепер наздоганяю", - відповіла мені. Йду далі, людський потік суттєво збільшився, тротуарчик вузенький.

І здалеку бачу на приміченій точці Геннадія. Стоячи спиною до кам'яних сходів, закінчує другий етюд. Трошки заморена, але вдоволена фізіономія ( ані слова про blend-a med, ципу, зверни увагу). Робота, як завжди, виважена та професійна. Він вже закінчував, трохи поговорили і пішли на фінальну зйомку до фунікулера.

А там самі стійкі та працьовиті вже збираються, жартують. Ті ж самі сходи, банер і готові етюди в руках. Тетяна Фоменко зафіксувала наші перегріті та стомлені фігури.

Після недовгих перемовин ми опинилися у затемнено-прохолодній залі "Білий налив" поруч. Що не кажіть, а дуже приємно зробити перші декілька ковтків холодного сідру. Смачні свіженькі бургери вгамували почуття голоду (майже постійного супутника пленеристів). Обмін враженнями та пропозиціями завершили наші посиденьки.

Щиро дякуємо нашим героїчним Силам Оборони України за можливість малювати та спілкуватися.

Окрема подяка за живі світлини

Світлана Кошкіна

.

Дякуємо всім присутнім за дружню компанію Наталя Макаровська, Ольга Шелест, Наталія Журавльова, Світлана Кошкіна, Тетяна Соловей, Ірина Темна, Світлана Мазуніна, Лариса Юзефович, Тетяна Фоменко ,Андрій Богомолов, Геннадій Пугачевський, Микола Бригинець, Микола Курбатов, Ілько Поп'юк

До зустрічі!

UPD. І окремо хочу звернутися до тієї частини нашої спільноти "Київські пленери" (на момент написання цього допису нас 807 (вісімсот сім!) учасників), які зазвичай читають, радіють, надихаються, відпочивають, набираються позитивних емоцій, читаючи дописи на нашій сторінці.

Отримавши черговий заряд позитиву і ставлячи вподобайку ( а може навіть сердечко😍, уххх!), подумайте про можливість підтримки наших авторів-художників шляхом придбання їх чудових робіт. Як ви помітили, тут є чималі можливості для вибору технік і форматів - акварель, гуаш, графіка, олія!! Справжній супермаркет художніх емоцій. Повірте, ціни більше чим помірні. Але ви навіть не уявляєте, як надихається автор при придбання його твору. Наче крила виростають і гарний настрій на дні вперед. Саме зараз це дуже всім необхідно.

На сайті https://pleinair.com.ua/... ви можете, тицьнувши на автора, який вас зацікавив, побачити всі його роботи, створені за весь час. Дуже багато достойних творів. Пишіть їм у приват повідомлення напряму. Вони вас чекають. Подумайте про це🤔