10.0 Софійській пленер

"А як же без НАС?!"

Друзі!

8 та 9 липня 2023 року на території Національного Заповідника "Софія Київська" відбудеться другий етап ювілейного, десятого, Софійського пленеру.

Локації для малювання : Софійське подвір'я, Софійський собор, Золоті ворота, Андріївська церква. (У приміщенні можна малювати тільки олівцями).

8-9 липня (субота-неділя) об 11.00 збираємося біля Південної вежі Софії Київської, біля східців Золотих воріт та Андріївської церкви. Нагадаємо, що це другий етап Софійського пленеру ЕКВАТОР.

Всі охочі будуть мати чудову можливість безкоштовно помалювати з натури старовинні будівлі славетної Софії.

І ми подумали: "А як же ми??" Як можна взагалі провести такий захід в Києві без "Київських пленерів"?!"

Тому запрошуємо всіх зацікавлених приєднатися до нашої веселої компанії у затишних куточках древнього монастиря.

Не забувайте одяг та головні убори по погоді, фарби та пензлі.
Необхідною умовою є гарний настрій та бажання помалювати.

День перший

"Ну що? На скільки звітів ми сьогодні наговорили?" - блискнувши захмелілими очима, запитав Геннадій Пугачевський.

Ми завершили посиденьки у кав'ярні та збиралися на вихід. Зсунуті столи, стільці у "творчому безладі" навкруги, стомлений та невдоволений погляд офіціантки. Взагалі то нас мало хто любить із закладів харчування - завжди галасливо, місця займаємо багато, а виторг навпаки малий. А тут ще залишилася під столом маленька калюжка відмінного вірменського бренді. Це я ненавмисно розлив з паперового стаканчику трохи цього божественного напою, принесеного Владиславом, чоловіком Світлана Мазуніна . "Ви хочете, щоб мене звільнили з роботи? Тут же камери кругом?" - ошелешено питає нас дівчина. Звісно, ми швиденько прибрали за собою, але куди ж подінеш камери та неймовірний аромат, що поповз по всьому залу? Він створив дійсно веселу напругу творчого батлу по малюванню портретів оточуючих на заданий час. За рішенням Тетяна Фоменко (судді) переміг Геннадій. Модель (Владислав) це підтвердив. Втомлені та усміхнені ми розходилися по домівках.

А я собі по дорозі, ввечері та наступного дня думав: "Дійсно, а наскільки ж дописів ми наговорили, намалювали, наспілкувалися та насміялися за ці два дні?" Дні другого етапу "Софійського пленеру ".

А починалося все так.

Цього року "Софійський пленер" відмічає свій ювілей. Вже десять років Національний Заповідник "Софія Київська" гостинно відчиняє свої об'єкти для митців для малювання. Не скажу за інших, а я відчуваю себе затишно та комфортно у двох монастирях: Видубецькому монастирі та у Софії Київській. Як то кажуть "намолене місце". Найдревніші та найкрасивіші перлини України. Побудовані, до речі, раніше багатьох європейських культових споруд, що визнані надбанням людства. Наприклад, раніше за Notre-Dame de Paris. Знали про це? Думаю, навряд. І що важливо, наші монастирі, попри все, дивом збереглися до наших днів у непошкодженому стані. Божий промисел, іншого пояснення немає.

Прочитавши повідомлення про проведення цього важливого заходу, майже зразу виникла думка: "А як же пленер у Києві і без нас?! Без "Київських пленерів"??!" І ось вже є анонс про участь нашої спільноти у гостинній Софії.

Перший день, у суботу, зустрів хмарами, поривами вітру, бризками дощу. Літнього, теплого, скороминущого, але дощу. Тим більш температура враз понизилася суттєво. Багато за таких умов не намалюєш. Особливо аквареллю. Але хіба нас це колись зупиняло. Прийшло досить багато охочих до пленеру, не дивлячись ні на що. Особливо мене вразила ціла творча молода родина - чоловік, дружина і дитина у колясці. І всі з етюдниками (крім дитинки).

Розійшлися територією у пошуках видів та особливо місця, захищеного від дощу, що от-от зірветься з неба. Більшість пішла всередину храму.

Хтось приємно розмістився під велетенською парасолькою кафе Sofie у прованському стилі на території (там нас, до речі, зустріли гості з Полтави Olga Klochko та Марина Леонович та мисткині з Дніпра Леся Бельдій та Валентина Ареп"єва).

Дехто знайшов місце під захистом альтанки, дехто під щільною кроною величезних лип та каштанів. Робота розпочалася.

Я розклався у наперед вибраному місці, під деревом напроти головного входу через дзвіницю. Приємний молочно-бірюзовий колорит цієї величної споруди та міцні контрфорси храму ліворуч складали гармонійну композицію під зеленуватим дощовим небом. Величезна гілка поваленого дивного дерева, що впала напередодні від вітру, доречно поєднувала композиційно зелену пляму дерев праворуч і виблискуючу від дощу теракотову доріжку. Буквально від початку і до самого завершення співавтором мого етюду можна сміливо зарахувати дощик. Він то слабшав, то підсилювався і додавав до роботи ту саму акварельність, коли кольорові плями течуть своїм життям,але створюють якусь дивну красу, розмиту та напівпрозору. Що з цього вийшло побачите трохи пізніше.

Фотографка Тетяна Фоменко зробила декілька світлин та після підсилення дощу поїхала додому.

Дехто закінчив раніше і теж, промоклий та втомлений, попрямував в укриття, де сухо та є пару ковтків ароматного бренді або віскі. Самі стійкі після завершення малювання зібралися під парасолькою у кафе, витягнули у зручних стільцях втомлені ноги та трошки потеревенили про діла наші мистецькі та вчорашнє відкриття у галереї "Хлібня" ювілейної виставки "Подих акварелі - 2023".

Душою нашої компанії була в той вечір енергійна та чарівна Людмила Степанян , засновниця та кураторка цього класного проекту.

Запам'яталося веселі картинки художниці з Дніпра, свіженький етюдик Olga Klochko, присипаний сіллю (і це не фігура слова) та гарнюні скетчбуки, зроблені власноруч Мариною Леонович. Деякі розміром менше сірникового коробка. Подивіться на фото, ну класно ж?

Розходилися додому промоклі, провітрені та задоволені. З домовленістю прийти завтра, на другий день пленеру. Прогноз погоди обіцяв сонце.

Подяка за дощові фото:

Тетяна Фоменко

Марина Бондар

Олена Секунко

Дякуємо всім за участь Геннадій Пугачевський, Андрій Богомолов, Марина Бондар, Олексій Овчаренко, Любов Кондратенко, Olga Klochko, Марина Леонович, Олена Олена, Олена Секунко, Людмила Степанян, Valentyna Ariepieva, Леся Бельдий, Наташа Гаврик

День другий

На другий день, у неділю, сонечко великодушно освітило та прогріло всі закутки древнього монастиря. Освітилися і наші душі після вчорашньої суцільної вологості. День обіцяв бути вдалим. І очікування нас не підвели.

На вході всіх гостинно зустріла Ольга Паньків і коротенько пояснила диспозицію. Невеликою, але дружньою компанією розпочали.

Цього дня я знайшов собі локацію в глибині двору, під самим парканом. Але ракурс цікавий, незаяложений. Чудова смуга сонячного світла зробить живописним майже будь-який вид. Тим більше, з архітектурною родзинкою, із залишками старих автентичних будівель монастиря та під дахом крони величної липи. Додавав життя цій композиції тутешній котик, який поважно крокував СВОЄЮ територією. Коли він став проти сонця та підвів на мене очі (Чого тобі? Навіщо турбуєш мій спокій?!), його вушка підсвітилися у променях і стали такі теплі та прозорі, наче рожеві перлини. Ну дуже красиво, дуже.. Належну компанію йому додавало воркування голубів та скрегіт їх кігтів об залізо на крівлі.

Зовсім неподалік розмістився та вправно малював Храм напроти Юрій Барабанов . "Йди сюди, тут художник з Северодонецька!"- чую краєм вуха праворуч. Це двійко чолов'яг підійшли до Юрія і обмінялися парою слів. У одного, у бейсболці та з бородою (явно митець, не сплутаєш), у руках завершений етюд. Другий, з блискучим чорнявим волоссям та масними п'яненькими очима, підійшов до мене. "Ніколи не розумів, як так можна. Це треба таким народитися? Так же?" - питає мене. Я мовчки кинув головою. Вони ще трохи постояли та пішли.

А сонце, між тим, йде своїм шляхом, постійно пересуваючи мене в пошуках тіні. Благо, що крона величезна, тіні вдосталь. Як ви помітили, про сам процес малювання я зазвичай пишу від першої особи. Ну тобто, що бачу/чую, те й пишу. І багато цікавого залишається "за кадром".

Але, дякуючи невгамовній Тетяна Фоменко , її енергії і швидкості (як вона встигає бути одночасно скрізь, не знаю?), маю можливість подивитися пізніше.

Так от , якщо б в той момент за словами блискучого Свирида Петровича я б "піднявся вище Лаврської дзвіниці (даруйте, Софійської дзвіниці, хе-хе) і звідти поглянув униз...", то побачив би наступне.

Збоку від службового входу, у кущах, розмістився Геннадій Пугачевський і, примружившись, швидко формує струнку композицію.

Ліворуч від головного входу, знову в кущах, в академічній позі на складному стільці Олексій Овчаренко вправно вибудовує синьою фарбою силует Храму.

Сергій Григор'єв у розслабленій поставі, хитро посміхаючись, малює свій погляд на навколишнє життя (приємно на нього дивитися, коли він в настрої).

На лаві, під артистично тинькованою стіною, сидять дві Олени, і їх розмова плавно тече у своєму темпі під спів пташок.

Поруч розмістилися у невимушених позах Любов Кондратенко та Ольга Потьомкіна, повністю поринувши думками у процес.

На лаві у тіні старезної липи пан Ілько Поп'юк щось тихенько пояснює своїй студентці, одночасно швиденько виписуючи гармонійні плями (нарешті, нарешті ми дочекалися на пленері цього майстра молота та пензля).

Присівши прямо на ідеальний газон, Марина Бондар соковито відтворює вхідну групу у головний Храм. Відчуваючи за спиною стовбур вікового каштану, усміхнена Тетяна Малишева милується чіткими лініями та пропорціями Храму, не забуваючи креслити на папері.

Десь в затишному куточку зосереджена Анастасія Лівенська відтворює софійський мотив у казковому мароканському колориті.

Користуючись чудовою нагодою, Андрій Богомолов зосередився на прекрасних видах Андріївської Церкви.

І так далі, далі...

Час наче застигає і сповільнюється. Але він невблаганно спливає незалежно від вподобань та очікувань. Дзенькнуло у кишені. "Ну що там у тебе? Люди вже їсти хочуть. Які думки?" - чую знайомий голос Геннадія. Провівши коротеньку ревізію людей та провізії, ми з ним та Настею швиденько обернулися у крамницю поруч.

І ось вже на лаві під тінню розкішної липи розмістився "Софійський пікнік". Душевні промови, жарти , обговорення планів на майбутнє. Дійсно душевна атмосфера. "Малювання тут не головне" вірно підмітив в свій час А. Богомолов.

Пізніше підтягнулися Світлана Мазуніна з Владиславом та Андрій. Самі стійкі та нарвані по завершенню вирішили забацати ще по етюду. Але на швидкість. За академічну годину, 45 хвилин. Тепле вечірнє сонце саме для них підсвітило надбрамну баню службового входу.

Ну а далі залишки теплої компанії волею долі вже розсілися на стільцях кав'ярні на Прорізній, досить голосно перемовляючись, і влаштували скетчевий батл. Що з цього вийшло можете ще раз перечитати на початку допису про перший день "Софійського пленеру". Не забули??

Щиро дякуємо

Тетяна Фоменко

за душевний сонячний фотозвіт.

Дякуємо за участь Геннадій Пугачевський, Сергій Григор'єв, Андрій Богомолов, Олексій Овчаренко, Юрій Барабанов, Анастасія Лівенська, Любов Кондратенко, Ольга Потьомкіна, Олена Олена, Тетяна Малишева, Марина Бондар, Світлана Мазуніна, Наталія Журавльова, Ілько Поп'юк.

Окрема подяка адміністрації Національного Заповідника "Софія Київська" та окремо Ольга Паньків за гостинність.

До зустрічі на нових локаціях рідного Києва!