9.0 Національний експоцентр України. ВДНГ

Всі ж пам'ятають абревіатуру "ВДНГ"?
На мою думку, в нашій групі переважно старшого піонерського віку, більшість повинна пам'ятати "із раньшего врємєни".
Але для всіх нагадаю - так скороченно називалася Виставка досягнень народного господарства.

Це спадок від радянських часів залишився і у Києві (більшовички весь час "доганяли та перегоняли" країни вільного світу і хизувалися своїми "досягненнями" та все ж таки надірвалися і сконали на щастя).
Зараз це досить цікава локація з залишками ще радянських павільйонів для любителів архітектури, зонами активного відпочинку, стайнею з конячками та і взагалі нами ще не досліджений простір.

Тому запрошуємо всіх охочих на пленер на ВДНГ.

Не забуваємо зручний одяг по погоді, головні убори та улюблені пензлі з фарбами.

Все ж таки погода любить нас (тук-тук..)

Ну ось дивіться, майже весь тиждень напередодні прохолодно, пориви вітру, дощить. Але буквально у п'ятницю ввечері вітер вщухає, небо відкидає лахміття хмарок, як наш знайомий котяра з сусіднього будинку залишки зимової шерсті. І вуаля, пізно ввечері я в абсолютній тиші на балконі споглядаю велику ведмедицю.

А зранку просто свято пленеристів - сонечко, чисте небо та +19 у 8-30.

Цього разу у місці збору було майже виїзне засідання men's club (у гарному, творчому розумінні слова 😉) Геннадій Пугачевський, Сергій Григор'єв, Олексій Овчаренко, Микола Бригинець, Юрій Барабанов, Микола Курбатов. Десь вже малює Андрій Богомолов

Не зважаючи на висловлені напередодні бажання обох статей нашої пленерної спільноти, на вході споглядаємо суто чоловічу компанію. Дружина Сергія Олена тільки підкреслила своєю сяючою наявністю наведений "медичний факт".
Беззаперечно, цього дня зірками стали Сергій у елегантному солом"яному капелюсі Ronaldino та Геннадій у фірмовому брендованому фартуці "Київські пленери".

Приємно порадувало око на вході великий та живий пункт прокату великів, самокатів, ще якихось крутих електробайків з купою молоді та безкоштовний вхід на територію (частково цим пояснюється популярність цього об'єкту відпочинку у киян у часи суцільної комерціалізації входу будь куди, іноді прям, як Остап Ібрагімович брав плату за огляд провалу, хе-хе).

Трохи почекали, стартова світлина на фоні всім відомої споруди ВДНГ і вперед по локаціям.

Що не кажіть, а є якась дивна естетика у спорудах павільйонів радянської доби (принаймні для мене). Особливо мені сподобався той колишній павільйон не знаю чого, де на верхівці шпилю вмостилася жіночка зі снопом пшениці чи жита. Вийшла якась струнка та елегантна будівля, не зважаючи на фактичний розмір. Ще вагомою причиною моєї зацікавленості було чудове місце у тіні, з якого відкривався цей вид.

Отже, поїхали.

Що запам'яталося з процесу?

Йде група екскурсантів (уявіть, по ВДНГ досі проводять екскурсії, і є охочі) і екскурсовод з маленьким мікрофоном на голові, проходячи повз мене, говорить ніби ні до кого не звертаючись: "Оууу-у, ще не почали? Бажаю успіху та натхнення" (чомусь завжди в таких випадках перехожі бажають натхнення).

Ось бачу назустріч мені тупцяють мініатюрними ніжками трійко маленьких песиків. Тієї кумедної породи, що навіть дорослі тваринки менше середньої кішки, по-моєму, це були чихуахуа. І всі різного окрасу. Один підбіг прямо до ніг, уважно обнюхав і подивився на мене знизу вгору. Інший в цей час хвацько забіг за спину і почав нюхати мої речі. Третій в цей же момент кокетливо підняв задню лапку і надзюрив у маленьку калюжу переді мною.

"Джеррі, до мене!" - почув команду хазяїна, який у компанії інших відстав від них метрів на десять. Один з них, ну звісно, це був Джеррі, тут же підняв голову, обернувся, пару секунд покліпав очима та знову побіг перед компанією хазяїна. Інші теж побігли за Джеррі. Це досить довго описується, але насправді зайняло всього секунд десять, але залишило приємний радісний післясмак. Коли дивишся на таких песиків, завжди посмішка сама наповзає на вуста. "Чого засмутився, життя ж прекрасне, хіба не бачиш?" - наче читаю в його блискучих собачих оченятах.

Вони мають рацію,звісно, життя таки прекрасне, не зважаючи на певні поточні моменти.

"Оооо-о, малюєте? Багато вас сьогодні, ось там ще двоє малюють",- чую збоку голос. Обертаюся і бачу чолов'ягу в уніформі служби охорони ВДНГ на непоганому велосипеді. Голене червонувате обличчя, зацікавлений погляд з-під білесих брів.

"Це все наша банда, трохи розпорошимо ваш звичайний натовп відпочиваючих, з морозивом, на велосипедах і п'яненьких на лавах ", - серйозно відповідаю йому.

"Приходьте через годину, буде майже готове", - закінчив я.
А ось і підійшла Тетяна Фоменко, нашаулюблена фотокореспондентка, завдяки енергії та вправності якої ми бачимо ці живі світлини.

Підтягнута, блискучий погляд з-під неймовірної шапки рудуватого волосся, побігла вишукувати митців по своїх локаціях на величенькій території.

Сонце рухається своїм шляхом, спека підсилюється, запрацював фонтан на перехресті центральної алеї.

Ось краєм ока бачу знайому постать та посмішку. Це Марина Бондар, трохи запізнилася, але прийшла, шукає зручне місце.

А ось підходить подружжя Пугачевських. Поглядаючи на Тетяна Пугачевська, майже завжди можна впізнати чарівне одеське коріння. В цей раз елегантне літнє кепі підкреслило її look. Я бачив багато таких на південних красунях Одеси. Ну і Геннадій вже завершив роботу та зібрав лахи (справжні майстри такі, працюють вправно та швидко). "Ну що ти, коли фініш?", - виблискує blend -a-med-івською посмішкою Геннадій. А у мене на мольберті ще кінь не валявся.

Але все має своє завершення. І цей пленер також. За спостереженнями та розмовами час сплив. Пора на фінішну зйомку.

Завершили цей вихід цікавими розмовами у приємній прохолоді тутешнього кафе під охолоджене бляшанкове пшеничне пиво та біле сухе вино. Чим запам'ятався цей заклад, так це чудернацькими назвами блюд у меню, стайкою нудьгуюючих офіціанток та відсутністю нормального бургера для незадоволеного Геннадія.

Попри це народилася цікава ідея, втілення якої можливо побачите вже скоро.

На висхідну локацію зібралися не всі присутні, але життя бере своє. У всіх свої можливості.

Дякуємо за компанію усім присутнім
Тетяна Фоменко, Тетяна Пугачевська, Марина Бондар, Геннадій Пугачевський, Сергій Григор'єв, Олексій Овчаренко, Микола Бригинець, Микола Курбатов, Юрій Барабанов, Андрій Богомолов

Окрема подяка за чудовий фотозвіт

Тетяна Фоменко

та

Сергій Григор'єв

До наступної зустрічі!