8.0 Володимирська гірка

Ось і пройшов рік. Цілий рік. 365 діб.
В цей раз дуже доречний вираз "Не встигнеш голову обернути" (ми встигали повертати не тільки голови, а й руки, ноги і все інше, що треба на пленері, особливо на післяпленерних посиденьках, хе-хе).
Ідея народилася досить спонтанно і переросла в рух, що, на мій подив, з часом тільки набрав оберти і людей. Це виявилося цікаве та потрібне багатьом.
Іноді виникала назойлива думка: "Може зараз не дуже доречно влаштовувати такі заходи? Під час страшної навали на життя або смерть? У відносно безпечному Києві?"
Але почитавши та послухавши відгуки учасників та читачів у групі, щоразу приходили до думки, що саме зараз це вельми потрібно.
Щоб просто не з'їхати з глузду, мати можливість "підзарядити батарейки" для подальшого життя і допомоги нашим Силам Оборони в доступній спосіб на своєму місці.
Всі старалися, докладали сили, енергію і часом трішечки божевілля 😉.
Що з цього виходить ви маєте можливість побачити і відчути на власному досвіді, приєднавшись до нашої компанії.
Там, де ми - там свято! І це не фігура слова.
Тож запрошуємо на першу річницю "Київських пленерів" на пленер на те місце, де все почалося (оцінили стиль та гру слів, ха-ха).

Що не кажіть, а ювілейний пленер - це неординарний пленер. Хочеться чогось незвичайного, святкового. Але розпочалося все майже буденно. До вечора напередодні кількість готових "взяти участь" у події на FB була дев'ять осіб.

І була така думка: "Невже решті нецікаво? Чи підтягнуться без попереджень вже на місце?"

З самого раночку виходжу на балкон, а там небо в суцільних хмарах, повітря свіженьке, пташиний гомін (найбільше старається чорний дрозд з жовтим клювом, так у нього мелодійно та хвацько виходить). Ранковий ритуал - акуратне дзижчання кавомолки, пару хвилин очікування біля плити і ось я вже ділюся з лісом та птахами легесеньким ароматом самі вгадаєте чого, що розчиняється у ранковій синеві за перилами. Медитацію на тему: " Що я ще забув взяти з собою на пленер" перериває яскравий промінь сонця, раптовий та відчутний, як стук випавшої під час нічної тривоги зарядки по підлозі.

Ураааа! Таки природа на нашому боці, який же пленер без сонця, тим більш ювілейний? І що приємно, вже по дорозі до метро бачимо чистеньке небо, куди і поділися всі хмари. Під прямими променями навіть спекотно. Ось ми вже підходимо до Михайлівського монастиря, повертаємо праворуч на Трьохсвятительську. Розкішний аромат квітучої липи перехоплює подих. Проходячи повз Стіну пам'яті загиблих, з сумом відмічаємо, що немає вже вільних місць для фото, останні декілька секцій зроблені відчайдушними руками родичів та знайомих, трохи по-аматорськи, що ще більш щемливо. І кінця-краю не видно...

Підходячи до фонтану - місця збору, око шукає колег на прилеглих лавах, щось нікого не видно. Вже пора, час починати. Тільки підійшовши ближче, побачили теплу компанію на іншій лаві, яку затулив кіоск з морозивом. Ну що ж, вже краще, кворум в наявності. ихесенько дзюрчить вода у фонтані, рятуюча прохолода парку, сумно та велично поглядає на лівий берег Володимир з-за захисних обладунків.

Приємно зразу впало в око, що присутніх буде значно більше, ніж відмітилося у групі.
Стартова загальна світлина і всі розійшлися по локаціях, час збору о 14-00.

Хтось швидко знайшов свою "точку", дехто повільно блукає, задираючи голову вправо-вліво, примружуючи очі. А робота врешті решт закипіла. Розклалися сидячи, стоячи, на лавах, на складних стільчиках, на траві. Олівець, ще трохи, пару зайвих ліній, палітра, додали кобальту та кадмію у кювети , вода, щедро замочений папір, підтираємо зайві кольорові краплі, рішучі заливки неба та зелені, не туди тече, там повинно бути сонце, підсихає лист, швидше, ще швидше, списуємо будівлю та дерева на задньому плані, ще контрастніше головний об'єкт, більше деталей, додаємо потрібні бліки, як же швидко сохне, годі, закінчувати треба, далі буде вже занадто... Ось дуже приблизно так можна описати "творчий процес", у кожного зі своїми "примочками"...

А ось і знайома постать, це ж Олексій Овчаренко. Під пахвою несе чималенький підрамник, 60*80 приблизно. За спиною дерев'яний етюдник. Знайшов шикарний краєвид на лівий берег прямо за перилами біля пам'ятника Володимиру. Ледве вмостився на крутому уклоні, прямо на траві. Там вже швидко працював Микола Бригинець під парасолькою (відчувається досвід). Цікаво було час від часу спостерігати за обома - цілковите занурення, швидкі вправні рухи, примружений погляд. На них з цікавістю споглядали перехожі через перила, дехто робив фото. А одна дівчина з хлопцем вступили в переговори, як потім з'ясувалося, навіть захотіли придбати роботу у Олексія.

Час від часу поглядаю на годинник, невблаганно наближається 14-00.

Прямо переді мною праворуч на лаві розмістилася Наталія Журавльова. Поглядає на мене. Як потім стало зрозуміло, малювала мою постать за роботою.

В цей раз завітавший майже з порожніми руками Сергій Григор'єв щось тихенько креслив у записничок, хитро споглядаючи напроти.

Трохи пізніше підійшла Олена, дружина Олексій Овчаренко, в пошуках "зниклого" чоловіка. Знайшла, запокоїлася. Приєднавшись до дружини Сергія, вони удвох неквапно обходили малюючих, споглядаючи та підбадьорюючи митців.
Трохи пізніше підтягнулася Лариса Юзефович і зразу вправно втягнулася у процес.

Приємною несподіванкою став приїзд до нашої компанії Олена Яросевич з Білої Церкви.

Час сплив невідворотно, як захід сонця. Пора збирати лахи та йти до місця збору. Там вже чекають колеги. Недовгі збори і під керівництвом Тетяна Фоменко шикуємося на фінальну зйомку з роботами.

Багатенько нас там вийшло, ще підійшли учасники у процесі.

Неприємною несподіванкою для всіх стала новина - "Ципа" не працює, переїжджають на нове місце. Майже на ходу прийшла на думку Геннадій Пугачевський альтернатива - "Пивна дума" на Хрещатику, 10.

Спускаємося біля Українського Дому, і ось ми вже на місці. Там прохолодно та темно. Що вам сказати про подальше - з хорошого можу назвати можливість розміститися всім поруч (а було нас більше 14 осіб) у прохолодному підвалі та смачна кухня. Пиво та ціни могли б бути і кращими.

Хоч там як, але це не завадило затишно закінчити ювілейний пленер.
По-моєму, було душевно. А як вам??

Дякуємо за живий фотосупровід нашу енергійну Тетяна Фоменко.
Щиро дякуємо за участь всіх присутніх Геннадій Пугачевський, Тетяна Пугачевська, Тетяна Фоменко,Наталія Журавльова, Тетяна Славинська, Евгений Кавецкий, Андрій Богомолов, Юрій Барабанов, Микола Курбатов, Лариса Юзефович, Сергій Григор'єв, Ольга Шелест, Тетяна Малишева, Олексій Овчаренко, Олена Олена, Наталя Макаровська, Олена Яросевич

П.С. Якщо ви дійшли до цього місця і у вас немає святкового настрою, вибачте. Прошу взяти до уваги, що почав писати десь о 4-00, після невдалої спроби заснути. О 2-52 пролунала повітряна тривога.