5.0 Пам'яті Ігора Мосійчука

17 травня - трагічна дата для Української акварельної спільноти.
В цей день відійшов з життя видатний український митець Ігор Петрович Мосійчук.

Спільнота "Київські пленери" започатковує гарну традицію - вшанування пам'яті цієї непересічної особистості проведенням пленеру на його честь.
В цей день пишемо краєвиди неперевершеної краси рідної природи.
Запрошуємо до участі всіх охочих (насамперед акварелістів України) намалювати той пейзаж, який зараз перед вашими очима і викласти на сторінці групи "Київські пленери" у FB з поміткою "Присвячується пам'яті І. Мосійчука".

Це був не просто черговий пленер. "Київські пленери" започаткували гарну традицію присвячення пленеру пам'яті видатного українського митця Ігора Мосійчука у річницю його відходу з життя.

Можливо спрацювало саме це, а можливо вибрана локація, Труханів острів, але, по моїм відчуттям, в цей раз було найбільше учасників у цьому році. Це дуже гарно.

Зібралися майже без запізнень, дехто на велосипедах. Але головне, що у гарному настрої (хоча напередодні вночі був найгарячіший ракетний обстріл Києва, у багатьох була безсонна ніч). Йдучи пішохідним мостом було приємно відпочити поглядом на надзвичайному різноманітті зеленого кольору, дуже багата палітра відтінків.

Обминули закінчену архітектурну групу на сході з мосту з приміщеннями адміністрації та поліції (на мою думку досить цікаву, не одоробло, сподобалася скляна дошка з зображенням пішохідного мосту).

Частина учасників залишилася на березі Дніпра, а частина вирішила йти трохи далі вглиб острова до маленької річечки з рибалками та байдарочниками.

Ось і річка, береги підтоплені добряче. Суцільна зелена тиша та відчуття спокою (майже як на поширених картинках про мотиви східного дзену).
Тільки зрідка по поновленій дорозі пробігають/проїжджають фізкультурники/велосипедисти у красивій блискучій екіпіровці, наче дивні земноводні.

Дехто з них здивовано поглядав на нас. "Як вони тут можуть малювати? Тут же повно комарів!"
Дійсно, підійшла черга "вшанувати" цих важливих учасників цього пленеру - просто вир комарів, які блискавично відчули свою здобич (тобто нас).

Самим підготовленим виявився Геннадій Пугачевський, у нього був якийсь аерозоль для відлякування летючих любителів свіжої крові.

А як вони дзижчать, пам'ятаєте цей мерзенний звук? Дзззззз-зз-з, хлоп рукою по щоці з переходом на шию, щось мокре під пальцями гидко витираєш об рукав, а звук не припиняється, просто хмара з усіх боків. До речі про хмарки.

Зранку було затягнуте небо, але тільки но ми почали малювати, впали перші несміливі крапельки, а коли вже намочили фарби та папір, дощик таки припустив відчутно. Небо у мене вийшло дійсно дощове у прямому сенсі, тобто співавторами сміливо можна вважати не тільки комарів, але й дощик. Здавалося, що все проти нас (ну хіба що крім немилосердної краси зелені), але так просто ми не здаємося. Мужньо та завзято таки закінчили свої етюди Андрій Богомолов, Геннадій Пугачевський, Любов Кондратенко, Анастасія Лівенська, Ігор Трохименко, Сергій Григор'єв Найбільше дісталося Анастасія Лівенська, нахабні комахи прокусювали навіть через тоненьку тканину брюк.

Ще пару цікавих моментів.

Поруч від мене прямо на березі розклався рибалка, вже літній чолов"яга, все , що положено, при ньому - вудки, стільчик, підсака зі здобиччю. Спочатку про себе я подумав:"Ну яка тут може бути риба? Майже стояча вода, на вигляд маленька глибина".. Та буквально зразу бачу першу рибину, приємного розміру виблискуючого карася. Потім іншого, і далі -далі. Дуже гарно у нього ловилося в той день, одна за одною. І комарі його чомусь не їли, в усякому випадку не бачив у нього махаючих рухів. А може у нього кров не така смачна? А в нас більш смачна? Хто знає, комах не запитаєш..

Ще вже наприкінці малювання відмітилися ворона. Вона почала голосно нас лаяти. Саме нас , бо більше нікого не було. При чому різко верещала на всіх, хто робив спробу підійти ближче до неї. Мовляв "Валіть звідси, чому приперлися!! Це моя територія!!"

Отак під противне дзижчання комарів та вороняче каркання ми нарешті зібрали свої лахи та вирушили на місці збору, бо вже пора.

Але ще було трохи часу і тому відвідали колег на завершені процесу на їхній локації. А там пленер у кульмінації - дехто робить акцентуючі завершальні мазки, дехто вже збирає обладунки, а дехто упаковує до сумки куртку, вже жарко.

Радісні вітання, іноді не менш радісні обійми. У вигляді Ольга Кузнецовазразу видно, що мисткиня на пленері - ніс та руки у зеленій фарбі, на щастя відмилося.

В цей раз додався до нас новий учасник (на жаль не знаю імені, напишіть, додам). Він прийшов з 5-ти літровим бутлем води (відчувається досвід, хе-хе), але забув вдома фарби. Буває. Тим не менш, за допомогою колег (дали фарби) він чудово впорався з написанням етюдів.

Всі молодці Ольга Шелест, Ольга Кузнецова, Ольга Карпенко, Ольга Потьомкіна, Юрій Барабанов, Тетяна Славинська, Тетяна Пугачевська, Марина Бондар.

Так потроху всі зібралися і вирушили до місця фінішної зйомки.
Тут нас вправно зібрала у цікаву юрбу з виконаними роботами наша улюблена фотографка Тетяна Фоменко.

Хоба, і ми вже в історії, тобто на знімку.

Самі стійкі вирушили до найбільш важливої локації наших пленерів - це найближче кафе на березі річки для обміну думками та спостереженнями.

Там під келих вина чи пива та свіжозроблене нєчто у гарячому лаваші (їстівне, але не дуже смачно) ми весело поділилися враженнями та спогадами про минувшину. Іноді смішну, іноді не дуже. Але без сумніву цікаву.

Потім на столі з"явилися бекон у вакуумній упаковці, пару пачок твердого сиру (залишки з попереднього пленеру збереглися, яка вдача) та смачна шоколадка (як вам набір?). Але чудово все з"Їли під залишки бренді та рому, люб"язно надані Геннадій Пугачевський та Сергій Григор'єв.

Залишилося в голові розповідь Геннадій Пугачевський про кумедне перенесення лєніна по частинам, бодіарт та плани на найближчий день Києва.

Звісно, важко витримати поруч нашу галасливу компанію, всі розбіглися. Але був один сусід-поціновувач, якому беззаперечно ми сподобалися - досить яскравий худорлявий тіпок у камуфльованих штанях і прикольною панамкою на голові. Він два рази побажав нам "доброго вечора" напівпорожнім від зубів ротом з інтервалом у півгодини, одного разу зі стаканом пива, другий раз з пляшкою горілки. Можливо, він і третій раз на невпевнених ногах прийшов нас привітати, але нас там вже не було. Пора додому, вино та жарти на сьогодні закінчилися.

Отак ми провели цей важливий пленер, цікаво та плідно.

Дякуємо всім за участь Тетяна Пугачевська, Геннадій Пугачевський, Андрій Богомолов, Сергій Григор'єв, Юрій Барабанов, Ольга Шелест, Ольга Кузнецова, Ольга Потьомкіна, Ольга Карпенко, Любов Кондратенко, Тетяна Славинська, Марина Бондар, Анастасія Лівенська, Микола Курбатов. Кого забув, напишіть, добавлю.

Окрема подяка за живий фотозвіт та важливу здібність розшукування нас у хащах та по закапелках, наче той гончак, Тетяна Фоменко.

До зустрічі наступного разу.