4.0 Парк Шевченка
Київ, Парк імені Тараса Шевченка
пленер
2023
травень
13
субота
Ну що ж?
Не втрачаємо темпу.
Запрошуємо всіх на пленер у Парк Шевченка.
Спішимо насолодитися травневим сонечком та атмосферою міста у дружній компанії.
Не втрачаємо темпу.
Запрошуємо всіх на пленер у Парк Шевченка.
Спішимо насолодитися травневим сонечком та атмосферою міста у дружній компанії.
художники
твори
- Стривай, Стривай. Тепер розкажи, Ігорю, як ти чекаєш натхнення для написання звітів,- виблискуючи темними скельцями окулярів, звернувся Андрій Богомолов. При цьому він вправно відрізав ножем паруючий шматок піци Carbonara.
- Яке там натхнення, просто сідаю та пишу, частіше всього у смартфоні, буває у декілька заходів. Найкраще виходило у застряглому ліфті під час локдаунів, - відповідаю я.
Ми сидимо у фудзоні ЦУМа на 6 поверсі і насолоджуємося прохолодою та смачнющою піцею. Безподобний смак виблискуючої жирком шинки та тягучого розплавленого сиру сулугуні відтіняє пиво вже відомої вам крафтової броварні Ципа (дехто навіть вважає, що я вже маю від них якусь неправомірну вигоду (за влучним формулюванням Сергій Григор'єв). Офіційно повідомляю - на жаль не маю, відкат поки від'ємний, тобто в їх сторону.
Але воно того варте, повірте. Та й інші підтвердять, правда ж?!
Але це приємний фініш цього пленеру, а що ж було спочатку, спитаєте ви? А до цього ми зібралися дружньою компанією біля пам'ятника Тарасу Григоровичу. Пам'ятник поки що в захисних обладунках, видно тільки верхівку голови. Спів пташок, аромат бузку та помірний гомін відпочиваючих. Сонечко пригріває вже відчутно. У тіні вже чекають ранні пташки Андрій Богомолов та Сергій Григор'єв, поруч на лаві Ольга Шелест.
Невдовзі підтягується Геннадій Пугачевський, вітаючи нас голівудською посмішкою. Десь в дорозі Ірина Темна та Данило Яремчук. А ось і Ольга Карпенко, приємна несподіванка.
Розходимося по цікавих закутках парку у пошуках весняної краси. Ми з Геннадієм вирушили на кут скверу, з якого видно прекрасний взірець старого Києва, бувший маєток Олександра Терещенко, а нині Національна наукова медична бібліотека. Чудовий ракурс, освітлення, а головне, є місце в тіні для роботи. Розклалися і почали. На небі дуже мальовничі хмарки, повз нас нескінченний потік людей через перехрестя Терещенковської.
- А можна подивитися?- звертається молодий кремезний чоловік. Підходить, дивиться недовго і каже:
- Я теж малюю, але не маю освіти та фаху, розпочав взимку, накрило так під час локдаунів та обстрілів.
А в очах дійсно смуток та настороженість.
Запропонували приєднатися наступного разу, можливо прийде.
- А ви не портретисти?- чую поруч.
Піднімаю голову, погляд вперся в тьотю цікавого віку, погляд трохи дивакуватий, біла сорочка відкрила на декольте частину знойної татухи, щось рослинне.
- Ні, ми пейзажисти,- відповів Геннадій.
- Це погано,- серйозно відповіла вона, обвела нас ще раз здивованим поглядом та пішла собі далі.
А сонце між тим продовжило свій шлях і несподівано ми опинилися під прямими безжальними променями. Відчуття кепське, скажу я вам. Ми плавилися прямо на очах. Але на характер вже не відступали і таки закінчили етюдики. На нас боляче було дивитися - у мене почервоніле обличчя, хоч присмалюй. Геннадій теж розм'як, обличчя змарніле.
- Позавчора теж прийшлося малювати під сонцем, але ж було суттєво легше, бо ми були в саду, немає розпеченого асфальту та поруч навкруги прохолодна рослинність,- зауважив пересохлими губами він.
Потроху ожили, знайшли нашу компанію, всі вже в зборі.
І що цікаво, Данило за пару години знову забацав гарний травневий етюд, 50-т відтінків зеленого, пристойного розміру.
Зробили фінішну фотку і вперед до цілющого джерела Ципи, по ходу розмірковуючи місце відпочинку.
І таки знайшли.
У реконструйованому ЦУМ є затишні закапелки, прохолодно та комфортно.
А що далі?
А далі конструктивна дискусія про те, як нам зробити ще цікавішими наші заходи. Дещо потребує втілення вже найближчим часом.Розходилися з приємно обважнілими ногами і зразу ставшими суттєво важкими художніми торбами. Але радість пленеру важко перебити такими несуттєвими дрібницями.
Ось такий вийшов у нас смалений пленер. Маю надію, що наступний буде більш комфортний.
Дякуємо за участь Ірина Темна, Ольга Шелест, Геннадій Пугачевський, Андрій Богомолов, Сергій Григор'єв, Данило Яремчук, Ольга Карпенкою
До зустрічі!
- Яке там натхнення, просто сідаю та пишу, частіше всього у смартфоні, буває у декілька заходів. Найкраще виходило у застряглому ліфті під час локдаунів, - відповідаю я.
Ми сидимо у фудзоні ЦУМа на 6 поверсі і насолоджуємося прохолодою та смачнющою піцею. Безподобний смак виблискуючої жирком шинки та тягучого розплавленого сиру сулугуні відтіняє пиво вже відомої вам крафтової броварні Ципа (дехто навіть вважає, що я вже маю від них якусь неправомірну вигоду (за влучним формулюванням Сергій Григор'єв). Офіційно повідомляю - на жаль не маю, відкат поки від'ємний, тобто в їх сторону.
Але воно того варте, повірте. Та й інші підтвердять, правда ж?!
Але це приємний фініш цього пленеру, а що ж було спочатку, спитаєте ви? А до цього ми зібралися дружньою компанією біля пам'ятника Тарасу Григоровичу. Пам'ятник поки що в захисних обладунках, видно тільки верхівку голови. Спів пташок, аромат бузку та помірний гомін відпочиваючих. Сонечко пригріває вже відчутно. У тіні вже чекають ранні пташки Андрій Богомолов та Сергій Григор'єв, поруч на лаві Ольга Шелест.
Невдовзі підтягується Геннадій Пугачевський, вітаючи нас голівудською посмішкою. Десь в дорозі Ірина Темна та Данило Яремчук. А ось і Ольга Карпенко, приємна несподіванка.
Розходимося по цікавих закутках парку у пошуках весняної краси. Ми з Геннадієм вирушили на кут скверу, з якого видно прекрасний взірець старого Києва, бувший маєток Олександра Терещенко, а нині Національна наукова медична бібліотека. Чудовий ракурс, освітлення, а головне, є місце в тіні для роботи. Розклалися і почали. На небі дуже мальовничі хмарки, повз нас нескінченний потік людей через перехрестя Терещенковської.
- А можна подивитися?- звертається молодий кремезний чоловік. Підходить, дивиться недовго і каже:
- Я теж малюю, але не маю освіти та фаху, розпочав взимку, накрило так під час локдаунів та обстрілів.
А в очах дійсно смуток та настороженість.
Запропонували приєднатися наступного разу, можливо прийде.
- А ви не портретисти?- чую поруч.
Піднімаю голову, погляд вперся в тьотю цікавого віку, погляд трохи дивакуватий, біла сорочка відкрила на декольте частину знойної татухи, щось рослинне.
- Ні, ми пейзажисти,- відповів Геннадій.
- Це погано,- серйозно відповіла вона, обвела нас ще раз здивованим поглядом та пішла собі далі.
А сонце між тим продовжило свій шлях і несподівано ми опинилися під прямими безжальними променями. Відчуття кепське, скажу я вам. Ми плавилися прямо на очах. Але на характер вже не відступали і таки закінчили етюдики. На нас боляче було дивитися - у мене почервоніле обличчя, хоч присмалюй. Геннадій теж розм'як, обличчя змарніле.
- Позавчора теж прийшлося малювати під сонцем, але ж було суттєво легше, бо ми були в саду, немає розпеченого асфальту та поруч навкруги прохолодна рослинність,- зауважив пересохлими губами він.
Потроху ожили, знайшли нашу компанію, всі вже в зборі.
І що цікаво, Данило за пару години знову забацав гарний травневий етюд, 50-т відтінків зеленого, пристойного розміру.
Зробили фінішну фотку і вперед до цілющого джерела Ципи, по ходу розмірковуючи місце відпочинку.
І таки знайшли.
У реконструйованому ЦУМ є затишні закапелки, прохолодно та комфортно.
А що далі?
А далі конструктивна дискусія про те, як нам зробити ще цікавішими наші заходи. Дещо потребує втілення вже найближчим часом.Розходилися з приємно обважнілими ногами і зразу ставшими суттєво важкими художніми торбами. Але радість пленеру важко перебити такими несуттєвими дрібницями.
Ось такий вийшов у нас смалений пленер. Маю надію, що наступний буде більш комфортний.
Дякуємо за участь Ірина Темна, Ольга Шелест, Геннадій Пугачевський, Андрій Богомолов, Сергій Григор'єв, Данило Яремчук, Ольга Карпенкою
До зустрічі!
світлини