3.0 Ботанічний сад ім.М.М.Гришка

Вночі черговий наліт ворожих бпла.
Тривога, вибухи, дуже голосний вибух десь зовсім недалеко (спрацювала сигналізація авто).
Зранку читаєш про пошкоджений фасад багатоповерхівки у своєму районі (так назвали чорну вигорілу лоджію на середніх поверхах).
І після усвідомлення всього цього в котрий раз десь в глибині спливає хробачок:"Ну яке зараз малювання?"
Але попри все нам треба встояти , зберегти здорову психіку і здатність до спротиву і допомоги Силам оборони України на своєму місці у доступний спосіб.
А для цього просто життєво необхідно час від часу займатися улюбленою справою та вживу спілкуватися з однодумцями.
Тому запрошуємо всіх охочих на пленер у Ботанічному саду на Печерську.
Цвітіння бузку та тендітних яблунь просто запаморочливе. Цими пахощами неможливо надихатися.

Знаєте, що треба, щоб пленер пройшов на ура?

Треба його правильно почати.

В цей раз розпочали так, як треба. На підході до Ботанічного саду бачу знайомі обличчя - Геннадій Пугачевський та Сергій Григор'єв. Йдуть такі в протилежну сторону, посміхаються. Виявилося, що в магазин. Швидко упоралися і на виході побачили приємну посмішку під знайомими сонцезахисними окулярами - це Ольга Стерник, наш резидент у Королівстві Швеції. Ну і вчасно пригадали про правильний початок. З'явилася вже знайома вам фляга (не забули про неї?), і невеликий, але духмяний та трохи пекучий ковток грапи приємно прикрасив сприйняття дійсності. А дійсність і без того прекрасна - сонечко, легкий вітерець та шлейф бузкового аромату.

Біля входу нас вже чекали Наталія Журавльова та Анна Пилипенко (до речі, сьогодні у неї був дебют у нашій компанії).

І ось ми вже на території, куди ж йти? Насправді альтернативи майже не було - в бузковий гай, там зараз саме цвітіння. Ну, хто там бував у цю пору, тому не треба пояснювати. Але як передати на словах всім іншим? ( Можна було б просто запропонувати сходити (хе-хе), але спробуємо відтворити на словах (та на етюдах). Всі кущі розквітли в повну силу - білі,кремові, блідо-лимонні, рожеві, фіолетові, і ще якогось фантастичного бузкового відтінку. А аромат?! Важко це передати на словах, але дихаєш-дихаєш (а всі кущі мають свій, відмінний нюанс, відрізняється) і не можеш зупинитися. Дуже -дуже. А поруч розквітли деревовидні півонії, яка краса!! Причому теж в самому соку. Безумство кольору та пахощів просто збиває з ніг, приголомшливо діє.

Людей багатенько, але по моїм спостереженням поводяться більш-менш пристойно, не лізуть дупами та фізіями у кущі квітів для селфі (ну можливо, я чогось такого не побачив, але раніше це було на кожному кроці). Були і митці, як же без них. Розклали етюдники, дістали палітри, малюють. Повз метушаться зіваки і діти. Всім цікаво.

Розійшлися і ми по улюблених куточках, малюємо.

Я вибрав крутий схил на підході до Видубицького монастиря, відкривається розкішний краєвид - маківки храмів виблискують сонячним зайчикам на смарагдово-оксамитовому тлі. Все у суцільному зеленому тоні - від ніжно-жовтуватого до темно-смарагдового, очі відпочивають. Була правда одна незручність, прямі сонячні промені, у тіні локації не було. Наче й вітру немає, але сонечко прихватує фарбу просто блискавично, не встиг зробити заміс, тільки-но сполоснув пензель, робиш рух до лунки палітри, а вона вже прикипіла, присохла намертво. Це внесло певні корективи у процес, але все рівно, було класно.

Внизу від мене, прямо навпроти головної ультрамаринової маківки працював ГП, вправно та швидко. Бачу, що вже завершує. А тим часом дзенькає месенджер, то дівчата Анастасія Лівенська та Ольга Кузнецова шукають нас. На жаль не знайшли, розминулися.

А треба ж було знайти та дочекатися, як казав один відомий митець у нашій компанії, проводячи рукою за столом після пленеру:"Малювання тут не головне".

Між тим, пора вже на місце збору. На шляху знову поринаємо у суцільний потік бузку, насолоджуємося. Знайшли швидко, всі вже зібралися. І розпочався головний момент пленеру - у тіні бузкового куща, за розстеленою скатертиною та пляшкою червоного сухого. Вино духмяне, приємно терпкувате, насичений смак та аромат. Ніжний сир на свіжому житньому хлібі, а потім пару ковтків вина - це просто божественно. Всім все сподобалося, але так і залишилося без відповіді одне важливе питання: "Скільки з собою брати наступного разу?".

Розходилися трішки стомлені, але задоволені (дехто роз'їзжався).

Самі стійкі на шляху до метро не змогли оминути чергову гастро-алкогольну точку і вкусили хліба та вина у піцерії на М.Бойчука (то була дуже якісна та соковита піца у комплекті пляшки червоного сухого, за гуманну ціну).

Домовилися не втрачати темпу і продовжити найближчим часом, треба встигнути скористатися чудовим травнем на повну.

Дякуємо всім за участь Анна Пилипенко, Ольга Стерник, Геннадій Пугачевський, Ольга Кузнецова, Наталія Журавльова, Сергій Григор'єв, Анастасія Лівенська, Наталія Журавльова.
Окрема подяка за чудовий фотозвіт Тетяна Фоменко та Наталія Журавльова.

До зустрічі наступного разу!