12.0 Парк Шевченка

Ну що, скучили? Прям кінчиком пензля відчуваю вашу потребу у пленері. Я ж не помиляюся?

Та й погода на нашій стороні, принаймні поки так видно на сайті, а там, як то кажуть , вдача любить тих, хто діє.

Поки тепло, поки сонце світить, поки дерева у неймовірному жовто-червоно-багряно-золотистому вбранні запрошуємо всіх на пленер у Парк Шевченка. Був там на днях, дуже живописно.

Беремо улюблені пензлі та фарби, одягаємося зручно та тепло і зустрічаємося біля пам'ятника Тарасу Григоровичу (він зараз замаскований та захищений, але вірю, ви не помилитися).

Долучимося заразом до економії електроенергії, провітримо легені та мозок.

Ранок цього пленеру розпочався хмарний.
Прогноз погоди в черговий раз, м'яко кажучи, не на висоті.
Небо затягнуто кольором сіра пейна з перламутрово-золотавими прожилками. Вітряно.
Збори недовгі, і ми на місці.

Підходимо до пам'ятника Тарасу Григоровичу і що бачимо: якась жвава група фізкультурників хутко робить гімнастичні вправи.

Нахил-вверх, вдих - видих.. "Підняли руки вгору, оооопппп! молодці, вниз, затримали подих.." Обходимо навкруги, і німе питання: "А де ж 12 заявлених учасників, що "візьму участь"?" І тут нам махає рукою Сергій (відчувається офіцерська жилка, дисципліна та організованість), а позаду весело виблискує окулярами Андрій. Зовсім скоро підтягнулися Ольга та Світлана Клименко (сьогодні дебют у нашому товаристві, а взагалі давно знайомі), а за ними і Геннадій з Тетяною. Була в цей раз ще одна дебютантка - Оксана Гайдаенко, довге пишне волосся та приємна посмішка, дерев'яний етюдник через плече.
Визначили час збору та розійшлися.

Я давно накинув оком на трамвайчик-кав'ярню і пішов прямо до нього.
Залишки розкішної краси на деревах пряно бадьорили ніздрі та милували погляд. Перейшов на іншу сторону проспекту та розклав обладунки. Поринув у процес.

Все чудово, але вітер все сильніше заповзав за комір та стискав пальці. Сама природа підганяла та прискорювала роботу. Не встиг оговтатися, а вже 12-40, а готовий тільки маленький замальовок. Спробував таки розпочати повний етюд, але де там, дзвінок у вухо: "Де ти там? Вже час, чекають".

Трохи втомлені, з почервонілими від вітру обличчями, але задоволені колеги організовано вишикувалися під проводом Тетяни на фінальну зйомку. Від посмішок можна було зігріти чашку чаю.

До речі, стосовно "зігрітися", без зайвої балаканини почимчикували до грузинської хінкальні "Гогі". А там аншлаг, тільки завдяки наявності у наших лавах Почесного члена Британського Королівського товариства живописців-графіків нам великодушно виділили раніше зарезервований столик. І то тільки на дві години.

Але нам того вистачило з головою.
Бренді розігнав кров по жилах, щоки налилися рожевою гарячкою, очиська збуджено заблищали.. Навіть не знаю, як же вам передати смакоту наїдків їхньої кухні? Ну добре, спробую.

М'ясні кульки духмяного фаршу зі спеціями у ніжному шарі тіста розчиняються у наших зголоднілих пащеках, цівка смачного бульйончика із невдало прокушеного хінкалі стікає по підборіддю та звисає прозорою краплею на пальцях. Під золотистою скоринкою хачапурі розплавлений сир тягнеться ароматною паруючою ниткою, ти її вправно намотуєш на кутик пирога та скоріш до рота, хрям-хрям, божественно.. А янтарний бренді у бокальчиках пронизаний світлом люстри, ти його м'яко зігріваєш теплом долоні, нюхаєш (закотивши очі) і після кумедного тосту відпиваєш ковток,мружишся, а він приємно обпікає піднебіння і поринає у нутрощі, зігріваючи та даючи бажану насолоду стороннього спостерігача..
Ну як, уявили?

Але найцікавіше у теревенях за столом.
- Малювання тут не головне,- обводить рукою застілля один із колег, звертаючись до новачків.
- А я і кажу ж вам, там нам видали якісь фарби прикольні, тюбіки в баночках, ну типу майонезних, пам'ятаєте? Як це вигадав, нічого не вигадав, так і було, - трохи запинаючись продовжував інший митець..
І все це під жарти та посмішки, м'язи та думки розслабилися, можна жити далі..

Окрема подяка за живі професійні фото та витримку Tetiana Fomenko

Ось така малювально-гастрономічна психотерапія вийшла і думаю чудово вийшла, вам же сподобався цей звіт? А уявляєте, як нам було там, всередині цієї розповіді, класно?
Так що приєднуйтесь по можливості, не пожалкуєте..

Дякую всім за участь!

P.S. Забув написати, а це цікаво. Цей допис писав більшою частиною в ліфті, де я вчора застряг ввечері (просидів 75 хв). Мабуть від жорсткої підлоги під ..пою все це красномовство