11.0 Міст, який вижив
Київ, Володимирська гірка
пленер
2022
жовтень
17
понеділок
художники
твори
Ольга Шелест:
План був чудовий, але… тривога нам таки завадила!
Тобто майже ніхто не зміг дістатись центру міста.
Але, завжди є але: в мене це день народження і я точно хотіла провести його на схилах Дніпра…
Добре, що і Ольга таки приїхала, дві Ольги то вже сила: ми встигли трохи помилуватись, трохи погомоніти, ну і помалювати теж встигли.
Анастасія Лівенська:
У цього пленеру своя історія. Звечора з дівчатами домовилися зустрітися помалювати. За прогнозом вибрали сонячний понеділок. Місцем зустрічі обрали фонтан на Володимирській гірці з видом на незламний міст Кличка. Вранці просипаюся не від будильника а від гучних вибухів. Повітряна тривога затягнулася надовго.Під час ранкової атаки іранськими дронами-камікадзе росіяни влучили по житловому будинку в Шевченківському районі Києва. Стан мій тривожний, неспокійний. Плани мої зірвалися. Я у розпачі від подій, розумію що це можуть бути останні сонячні дні. Відбію ще немає, мабуть і нескоро він, недочекавшись пішла далі спати. Просипаюся дивлюся у чат а сміливі дівчата вже на місці як і домовлялися. Продовжую збиратися на свій пленер. Чоловік до мене! - ти куди зібралася? Що божевільна? Так, та пішла собі.... Тільки но вишла з будинку знову лунає сирена. На цей раз мене це ніяк не спинило. Бо на вулиці так тепло, так сонячно, ну краса ж! В метро натовп всі чекають на відбій. Ну нарешті дісталася до місця зустрічі, але нікого вже не було. Вибрала для малювання іншу локацію. Пройшлася парком, вийшла на площу Михайлівського Золотоверхого монастиря. Дивлюся, краса неймовірна, сонечко освічує площу, поруч красиве різнобарвне дерево, доріжка переливається різноманітними відтінками, а небо чисте-чисте, синьо-бірюзове. На фоні неба вимальовуються яскраві куполи Золотоверхого. Я ожила! Мій настрій покращився! Забула про все погане. Минула годинка, підмерзла, бо стояла у тіні. Сонечко змістилося, все змінилося. Якийсь начерк зроблено, трішки кольору взяла. З гарним настроєм, гуляючи містом йду до дому. Відпрацювавши, зробивши всі свої сімейні справи, вдома дописала свою картину. Бо хотілося чітко на полотні передати своє враження побаченого і незабувши про всі деталі того дня...
План був чудовий, але… тривога нам таки завадила!
Тобто майже ніхто не зміг дістатись центру міста.
Але, завжди є але: в мене це день народження і я точно хотіла провести його на схилах Дніпра…
Добре, що і Ольга таки приїхала, дві Ольги то вже сила: ми встигли трохи помилуватись, трохи погомоніти, ну і помалювати теж встигли.
Анастасія Лівенська:
У цього пленеру своя історія. Звечора з дівчатами домовилися зустрітися помалювати. За прогнозом вибрали сонячний понеділок. Місцем зустрічі обрали фонтан на Володимирській гірці з видом на незламний міст Кличка. Вранці просипаюся не від будильника а від гучних вибухів. Повітряна тривога затягнулася надовго.Під час ранкової атаки іранськими дронами-камікадзе росіяни влучили по житловому будинку в Шевченківському районі Києва. Стан мій тривожний, неспокійний. Плани мої зірвалися. Я у розпачі від подій, розумію що це можуть бути останні сонячні дні. Відбію ще немає, мабуть і нескоро він, недочекавшись пішла далі спати. Просипаюся дивлюся у чат а сміливі дівчата вже на місці як і домовлялися. Продовжую збиратися на свій пленер. Чоловік до мене! - ти куди зібралася? Що божевільна? Так, та пішла собі.... Тільки но вишла з будинку знову лунає сирена. На цей раз мене це ніяк не спинило. Бо на вулиці так тепло, так сонячно, ну краса ж! В метро натовп всі чекають на відбій. Ну нарешті дісталася до місця зустрічі, але нікого вже не було. Вибрала для малювання іншу локацію. Пройшлася парком, вийшла на площу Михайлівського Золотоверхого монастиря. Дивлюся, краса неймовірна, сонечко освічує площу, поруч красиве різнобарвне дерево, доріжка переливається різноманітними відтінками, а небо чисте-чисте, синьо-бірюзове. На фоні неба вимальовуються яскраві куполи Золотоверхого. Я ожила! Мій настрій покращився! Забула про все погане. Минула годинка, підмерзла, бо стояла у тіні. Сонечко змістилося, все змінилося. Якийсь начерк зроблено, трішки кольору взяла. З гарним настроєм, гуляючи містом йду до дому. Відпрацювавши, зробивши всі свої сімейні справи, вдома дописала свою картину. Бо хотілося чітко на полотні передати своє враження побаченого і незабувши про всі деталі того дня...
світлини