7.0 Софія Київська

Спочатку вона зробила нас, Природа.

Зранку суботи (а можливо з ночі) дощик з чутливими поривами бокового вітру, мало приємного, особливо для пленеру.

Після короткої переписки вирішили не йти та чекати ранку неділі. Як потім з'ясувалося, були такі водостійкі відчайдухи (наприклад Марічка), що мужньо відстояли почесне звання "пленерист вересня" , навіть суцільно промокле полотно не зламало мистецького духу.

Ранок неділі також не давав оптимізму - похмуро, на асфальті видно залишки вчорашніх калюж, вигульщики песиків у куртках з капюшоном. Але немає дощю і це головний фактор збирати лахи та йти на пленер, навіть без контрольного дзвінку.

Біля брами людей обмаль, за зовнішніми ознаками явно не митці. Охоронець нікого не пускав з причини повітряної тривоги.

"Але не буде ж вона вічна"-, подумав я і нарешті мене впустили через деякий час.
Територія Софії завжди має свою ауру, не можу підібрати потрібних слів. На цей раз все вимите дощем, свіже та притихле.

Знайшов точку, розкладаюся, мимо неквапно йдуть поодинокі перехожі. Аж раптом бачу групку людей і серед них високу постать, яка уважно дивиться у мій бік. Потім почала наближатися і кого я бачу?! Максим Кісільов своєю персоною! Поруч його мама ( до чого ж у них схожі очі!), подруга ( приємна шатенка з блискучою посмішкою) та родич ( жилавий молодик у військовому однострої). Виявилося, що прийшли на хрестини ( отакої, на території Софії можна охрестити дитинку)..

Світ таки тісний, правий Максим.
А далі почався процес ( ну майже почався, тому що дуже скоро бачу все знайомі обличчя - Геннадія, Андрія та Nataliya Zhuravlova, прем'єр - вихід на Київські пленери.

Малювання при похмурій погоді з високим рівнем вологості повітря - ще той квест, але ми впоралися, хто раніше, хто пізніше.

Як завжди особливо високою скорострільністю відзначився Андрій, майже три етюди.

Всі інші з особливою швидкістю закінчили перший етюдик та одноголосно вирішили зробити перерву на ланч.

Ну тобто всі зрозуміли, що малювання сьогодні більше не буде, але звучить красиво - "перерва на ланч".

Пивний генделик "Чорне порося" на розі Великої Житомирської та Володимирської виявився зачиненим , тому ми направили наші спраглі та замерзлі тіла та душі до вже знайомої "Ципа" ( бар крафтово пива однойменної броварні з Гуцульщини).
А там чекали на нас більше 10 видів пива на кранах та смачнющі наїдки автентичної гуцульської кухні.

Акварельні душі трохи відтаяли та розсипалися веселими теревенями за мистецтво, життя та його цікавинки ( притихлі стіни цього поважного закладу періодично здригалися від нашого галасливого реготу ,( чого варта тільки історія від Наталії про санкт-лєнінградське "сєрілло", от умора!!)

Потім вихід на поверхню, неймовірна радість сяячому сонцю ( так, воно вийшло), прогулянка на Пейзажку і як завершуючи нота нашого пленеру - ласування крафтовим морозивом у кафе Валь-де-валь ( у ньому до речі, на стінах у якості декору можна побачити оригінали гравюр Калиновича та інших майстрів, це дійсно круто).

Фінішна фотосесія від талановитої майстрині Tetiana Fomenko на фоні залитої вечірнім сонцем юрби молодиків - яскраве завершення нашого заходу.

От бачите, все пройшло архіуспішно!!

( підтверджую від першої особи, хе-хе).

Софія Київська, дубль 2

Коли наприкінці попереднього пленеру у Софії нам сказали, що, враховуючи погодні умови , все переноситься на наступний тиждень, була така собі думка :"Ну не може ж бути дві суботи підряд дощ? Попусте та буде принаймні сухо". Хотілося в це вірити.
Але у цю суботу вранці неприємно затягнуло небо, сіре з якимось зеленкуватим відтінком. По прогнозу знову обіцяли дощ.

Без контрольних дзвінків зібралися і попрямували на Золоті Ворота, дуже хотілося вибратися на дзвіницю і помилуватися звідти панорамним видом на Михайлівський Златоверхий.

Знову нікого, покрутилися трохи по території і тут таки зявилася організатор від музею з двома художницями поруч.

Аж тут підтягнулася Світлана.

Вирішили лізти вверх на дзвіницю, пароль для охорони :"Пленер" (нас попередили, щоб у разі тривоги мерщій спускалися вниз , без вибриків).

Помірно круті сходи вивели нас на перший майданчик (він же і останній, далі наверх дорога закрита) і ми швидко насолодилися виглядом на чотири сторони. Вибір для малювання майже однозначний - вид на Михайлівський.

Розкладаємось, починаємо.

І тут тільки я зрозумів, що таких вумників помилуватися видом та зробити селфі буде греблю гати. Одні за одним, майже без перериву , пари та одинаки, хлопці та дівчата, якась юрба дитячої спортшколи і всі лізуть повз тебе ( а там не так вже й багато місця) до перил та роблять нікому не потрібні фото (от що вони роблять з ними?)

Вологість підвищилась, зірвалися перші краплі дощу. Папір сохне дуже повільно. І знову у самий "потрібний" момент підійшла компанія душ шість і почала робити безкінечні селфі і у процесі групування заділи ніжку триподу, трохи води залило палітру. Це був останній довід , що пора збиратися, діла не буде.

Зібралися швидко, пальці почало закручувати, дощ підсилився.
Майже без обговорення вирішили трохи розмочити незавершені етюди у "Ципа".
Але на цей раз нас завернули з порогу, що всі місця зайняті, треба було бронювати. ( і це у 15-40, такого ще не було).

Як не задалося, то так у всьому. Залишки доброго настрою вивітрилися разом з відмовою. Нічого робити, поїхали додому.

Таким чином дві новини - одна добра , а друга не дуже.
Добра - пленер таки відбувся (всім учасникам респект, молодці).