6.0 Ботанічний сад імені Фоміна

Ось так неквапно, але невідворотньо, ми підійшли до 6 пленеру.
Літо добігає завершення, а разом з цим завершуються і тепло, зелень, квіти, пахощі вмитого коротким дощем лісу і радість нескінченого милування рухом тіні на вібіленій сонцем землі від листя на гілках.
Запрошуємо вас провести цей пленер у Ботанічному саду імені Фоміна (ст. М "Університет").

Що може бути краще, ніж приємна терпка прохолода пасм зелені, розігрітий аромат ялівцю і квітів та неспішне мурмотіння жіночок на лавці в тіні? Краще можна тільки все це відчути та намалювати.
Вас приємно здивує стильна лаконічна споруда станції метро на фоні готелю "Hilton" у обрамленні смарагдової зелені тополь, кленів, ялівцю та квітів на розкішній клумбі.

Ще одна гарна локація - це неперевершений жовто-гарячий Володимирський собор у просвіті алеї біля майже античного білого входу до саду.
Ну а кому хочеться розчинитися на деякий час серед дерев, трави та птахів, можна спуститися вниз до імпровізованого ставочка з вередливими сороками поруч.

Я ще у попередній рік був приємно вражений проведеним облаштуванням саду - алеї, освітлення, лави, клумби - все дуже пристойно, побачите (той, хто давно не був).

Ну і по завершенню пленеру (орієнтовно 3-4 години) вже традиційне спілкування у неформальній обстановці (пиво/вино).

Беріть з собою улюблені фарби та пензлі, необхідне приладдя для пленеру і гайда з нами!

Бажано одягнути зручний одяг та взуття для прогулянки на свіжому повітрі, головний убір, парасольку/дощовик про всяк випадок.
Приєднуйтесь!

На цей раз перша думка після відкриття повік зранку на сутінки у кімнаті була: "От тобі грець, знову похмуро, вчора ж було сонячно!?"
Але як то кажуть "Матч(перекреслено) пленер відбудеться при любій погоді".

Поки пили каву та збирали приладдя, сонечко таки почуло мій внутрішній заклик та потроху висвітлило невпевненими променями квітку орхідеї, димок над чашкою кави та чистенькі шкарпетки перед зануренням у нутрощі кросівок.

На ескалаторі станції "Університет" глянув на годинник - 10-31, запізнюємося, непорядок.

Самими дисциплінованими виявилося подружжя Пугачевських. І більше ані душі.

Стоїмо, чекаємо, обговорюємо можливі догани та покарання тим, хто запізнився.

Аж тут підтягнулася Ірина та хвацько вирулив на велосипеді у красивій збруї Андрій, поблискуючи дзеркальцями сонцезахисних окулярів.

Тільки спустилися сходами вниз у сад, і що ми бачимо біля клумби? А біля клумби вже розклалися Марічка, Оленка , ще дівчина з приємною посмішкою та дівчинка. Всі з мольбертами і у процесі.
"Напевно, зі вчорашнього вечора забили місця",- подумали майже всі, а хтось навіть промовив вголос.

Враховуючи зайнятість місць, вирішили переміститись на інший вхід до білих колон та кав'ярні.

Походили, подивилися, поцокали язиками та все ж таки розложили обладунки.

Як на причину, прямо перед нами перегородив всю красу неземну мікробус, з якого вивантажували ларьок з морозивом.
Після коротких перемовин водій ввічливо пообіцяв швидко поїхати (що і зробив, за що якому велика подяка).

Ще долучилися до нашої компанії Олена, Ірина та Ігор (до речі, приїхали з Борисполя, ось де мотивація та зацікавленість!!)
І якось всі враз перейшли в режим "ON", стихли та запрацювали.
Повз нас йшли усміхнені дівчата, весело розмовляючи по телефону, похмурі володарі песиків зі своїми вихованцями на повідках та енергійно мчали на самокатах невиразні особи, розрізаючи прохолодне повітря навпіл та залишаючи після себе легкий шурхіт падалішнього листя.

Три години малювання промайнули якось по особливому швидко, пора збиратися.

І тут вже на фініші роботи нашу локацію прямо перед нами прикрасила група велосипедистів (осіб двадцять), всі у яскравій екіпіровці, стрункі, жваві. Їхні гучні обривки фраз перебивала музика з плеєру одного з них.

Трохи постояли та рушили далі, залишивши після себе бажання приєднатися до них та декілька фото у Геннадія на майбутнє.
Майже не обговорюючи, дійшли згоди, що треба терміново щось випити та з"їсти, прохолода взяла своє.

Нас прийняв гостинно ресторанчик грузинської кухні, а бренді "Старий Кахеті" прям розніс тепло по нашим охолодженим душам.
Хвала Бахусу, очиська заблищали, язики розплелися і потекла весела розмова, перемежовуючи сміх та жарти.

ДО речі, ми показали (безкоштовно!) адміністрації лайфхак, як розмістити за столиком на 4-х одинадцять пленеристів. У нас все вийшло.

Але все гарне має властивість закінчуватися, тому ми витягнули наші обважнілі тіла з-за столу та понесли їх на свіже повітря, де нас чекала фінішна світлина, ситих, задоволених та усміхнених.