3.0 Озеро Тельбін
Київ, Березняки
пленер
2022
липень
20
середа
художники
твори
На цей раз все почалося приблизно так:
"Шановні!! А можна тихіше розмовляти, це публічний простір?!" - почули ми роздратоване зауваження від жіночки невизначеного віку зі сваркою на обличчі. Вона при цьому примудрилася пересилити гуркіт працюючого буса, а це дізель, самі розумієте..
Це відбулося у автобусі під час руху на першу локацію, коли ми голосно реготали при обговоренні якихось спогадів..
Озеро Тельбін зустріло сонячними зайчиками на хвильках, обладнаним променадом вздовж берега та розкішною клумбою лілій (для милування та малювання якої ми звісно і приїхали)..
-А ви малюєте на продаж чи так, для себе?- почув поруч.
-Можу на продаж для вас,-відповідаю хлопцю у чорній бейсболці з рівними , але жовтуватими зубами.
-А скільки це буде коштувати? а скільки часу ви це малюєте?-почув я досить знайомі питання у відповідній послідовності і з відповідним нульовим результатом..
Потім він знайшов вільні вуха Геннадія і я краями почув його розповідь про його дочку, яка навчається на художника, і її непростий шлях у мистецтво.
-А можна я вас сфотографую і викладу у нашій групі FB?-почув приємний голос стрункої жіночки з каштановим волоссям, яка звернулася до Геннадія.
Виявилося, що це одна з упорядниць цієї розкоші водяних лілій, це вона саджає та доглядає цю прикрасу озера (поки ми малювали, вона по пояс у воді чистила водяну клумбу від зайвого жабуриння і назбирала три величезних мішка непотрібу).
- Приходьте ще малювати, це чудово - сказала вона на прощання та посміхнулася красивою посмішкою..
А далі був ланч у ресторанчику грузинської кухні у альтанці на самісінькому березі, смачнющі хачапурі та червоне вино зі скляного кухля (окремо кубики льоду у маленькій таці) і весела та кмітлива дівчина-офіціант з дотепними коментарями до якісних страв.
Ну і на завершення ми таки добралися до наступної локації на березі Дніпра через дощ з пивом і мали млосну насолоду цмулити свіже темне пиво з пластикових стаканів, сидячи на витертих тисячами босих п"ят дерев"яних трапах пляжу та спостерігаючи "родіну-мать" у ультрамариновому контражурі (це перші фото наших задоволених фізій).
І так, це було завершення, а не початок, не переплутайте..
"Шановні!! А можна тихіше розмовляти, це публічний простір?!" - почули ми роздратоване зауваження від жіночки невизначеного віку зі сваркою на обличчі. Вона при цьому примудрилася пересилити гуркіт працюючого буса, а це дізель, самі розумієте..
Це відбулося у автобусі під час руху на першу локацію, коли ми голосно реготали при обговоренні якихось спогадів..
Озеро Тельбін зустріло сонячними зайчиками на хвильках, обладнаним променадом вздовж берега та розкішною клумбою лілій (для милування та малювання якої ми звісно і приїхали)..
-А ви малюєте на продаж чи так, для себе?- почув поруч.
-Можу на продаж для вас,-відповідаю хлопцю у чорній бейсболці з рівними , але жовтуватими зубами.
-А скільки це буде коштувати? а скільки часу ви це малюєте?-почув я досить знайомі питання у відповідній послідовності і з відповідним нульовим результатом..
Потім він знайшов вільні вуха Геннадія і я краями почув його розповідь про його дочку, яка навчається на художника, і її непростий шлях у мистецтво.
-А можна я вас сфотографую і викладу у нашій групі FB?-почув приємний голос стрункої жіночки з каштановим волоссям, яка звернулася до Геннадія.
Виявилося, що це одна з упорядниць цієї розкоші водяних лілій, це вона саджає та доглядає цю прикрасу озера (поки ми малювали, вона по пояс у воді чистила водяну клумбу від зайвого жабуриння і назбирала три величезних мішка непотрібу).
- Приходьте ще малювати, це чудово - сказала вона на прощання та посміхнулася красивою посмішкою..
А далі був ланч у ресторанчику грузинської кухні у альтанці на самісінькому березі, смачнющі хачапурі та червоне вино зі скляного кухля (окремо кубики льоду у маленькій таці) і весела та кмітлива дівчина-офіціант з дотепними коментарями до якісних страв.
Ну і на завершення ми таки добралися до наступної локації на березі Дніпра через дощ з пивом і мали млосну насолоду цмулити свіже темне пиво з пластикових стаканів, сидячи на витертих тисячами босих п"ят дерев"яних трапах пляжу та спостерігаючи "родіну-мать" у ультрамариновому контражурі (це перші фото наших задоволених фізій).
І так, це було завершення, а не початок, не переплутайте..
світлини