Кіпісаж

частина 1

Перше, що я побачив краєм правого ока після пробудження, це було янгелятко на блідо-жовтуватому тлі штори. Ранішнє світло ледь пробивалося крізь цупку тканину.

Навів різкість і побачив ще зірочку праворуч та вниз від фігурки. Все решта було у напівтемряві.

"Невже це і є рай?"- була перша думка. Мац-мац рукою поруч, хуууххх, це ж ковдра, а ось і подушка. Все добре, я в ліжку. Ледве доноситься десь здалеку легкий шурхіт, це Тетянка порається на кухні.

А видовище перед очима - це декор, яким прикрашені вікна у спальні, на просвіт грудневого ранку.

"Добряче вчора відмітили наш кіпісаж",- промайнула прозора думка.

До речі, а що ви відчуваєте при озвученні цього слова? Коли я вперше почув цей вислів від креативного нерву нашої спільноти Геннадій Пугачевський, то чомусь зразу пригадалася сценка з неперевершених "За двома зайцями" , коли на питання Проні Прокопівни: "Та чи любите Ви мене?" - блискучий Свирид Петрович відповів на одному подиху: "Кип'яток!!!". Саме такі експресія та шарм. А насправді, все дуже просто - це скорочення двох слів: "кіпіш " та "фінісаж ".

І поки я приходив в себе після пробудження, перед очима понеслися картинки вчорашнього святкового калейдоскопу.

Ось ми підходимо від Золотих воріт до Софії, а зачинена навіть зовнішня брама, бо "Повітряна тривога!"

"От дідько, вірогідно прийдеться ламати весь графік, і половина гостей знову не зможе потрапити у галерею", - кольнула неприємна думка.

Аж тут як тут підходять Тетяна Пугачевська, Геннадій Пугачевський, які завбачливо приїхали на таксі.

Дуже скоро у смартфоні щось дзенькнуло, і відразу загуркотів засув вхідної двері.

"Відбій тривоги", - прочитали в телефоні та по очах і рухах молодого охоронця.

Ось ми заходимо до галереї, і якийсь чолов'яга у темно-синій куртці з металевою кружкою паруючого напою в одній руці та блідо-рожевою зефіриною в іншій на наше вітання з легким сарказмом відповідає: "Більше, аніж художників, не люблю тільки музикантів, ті ще більш гоноровливі та вередливі, кожний другий - невизнаний гєній!"

"Можливо тому, ви арткритик, а не музикальний критик? У музикантів в руках більш важкі речі, ніж у художників. Ну справді, що таке пензлик (ну добре, мольберт) проти футляру від контрабаса чи барабану?!" - парував хтось з наших. Всі розсміялися.

Далі у прискореному темпі бачу, як ми з Геннадієм клеїмо номерки на крафтові конверти лотереї. Трохи нервуємо, чи вистачить конвертів, робіт, глядачів/учасників?

А тим часом приміщення наповнюється, підходять митці та перші гості, луна від гомону перетікає з кута в кут.

Ну ось і 12-00. Час розпочинати малювання спільної роботи (ми робили таку на відкритті, пам'ятаєте?).

Тема цієї роботи - Генуезька фортеця у Судаку. Це ще одна пам'ятка, що входить до складу НЗ Софія Київська.

Досить жваво розмістилися та почали.

І тут, як у скороплинному кліпі, промайнуло ВСЕ зразу:
блакить та кобальт розтягуються широким рухами у бездонне кримське небо;
на блідому обрїї виринає купка вітрильників з напнутими кольоровими вітрилами;
прям із чистої білизни паперу під вправним пензлем виринає жовтувата стіна фортеці на зеленому пагорбі, а кам'яні брили віддзеркалюються у розлітаючих на бризки хвилях;
майстерними рухами пензля зелень гори перетікає у долину з білим будиночками та виноградниками, стрункі темно-зелені кіпариси відтіняють сліпуче кримське сонце і тануть у блакитній далині;
і на завершення із нічого під точними рухами виринають плоди благодатної кримської землі - келих терпкого червоного на діжці з прохолодної темряви винного підвалу та грона бурштинових соковитих ягід, що лопаються на сонці, і крапля липкого/смачнющого соку блищить діамантовим сяйвом знизу ягоди.

Уявили?! Якщо не дуже, то подивіться уважно на фото та відео, там гарно видно.

А, чуть не забув. З правого краю роботи залишалася порожня смуга сантиметрів двадцять завширшки. Тихенько питаю у авторів, який тут задум? - "А ніякого, планували просто відрізати",- почув у відповідь. "Як це відрізати? Так не можна".

І тут Ілько Поп'юк показав експресивний майстер-клас, з-під пензля якого всі з задоволенням побачили смачний знак оклику всієї композиції. Дуже яскравий та драйвовий, повірте.

ВИ. ЦЕ. ЗРОБИЛИ!!!

Сергій Григор'єв, Ірина Темна, Андрій Богомолов, Ольга Шелест, Ангеліна Ісаханова, Світлана Клименко, Ольга Кузнецова, Ілько Поп'юк,
Ігор Трохименко - щира подяка всім учасникам!!

Робота вийшла на одному подихові, жива та блискуча.

А далі перед очима постала гастрономічна картинка:

Праворуч від входу стоїть пара столиків зі стаканчиками червоного вина та цукерками. На окремому столику біля ялинки три пари жіночих рук вправно ріжуть хліб, сало та огірки (дякуємо за допомогу Людмила Степанян, Марина Бондар, Ірина Темна) (окрема подяка за сало Людмила Степанян, просто неймовірно свіже та смачне, тонка біла смужка з рожевою ниткою посередні, на пахучому шматочку житнього хліба і все це прикривається хрумким солоним огірочком, аромат та смак божественні).

А поруч якийсь сивий коротко стрижений дядько у картатому піджаку з джинсовими вставками наливає у стаканчики блідо-бурштинового кольору рідину з прозорої пляшки, у якій при бажанні можна роздивитися три плаваючі червоні перчини. А-а-а-ааа, впізнав, це ж я розливаю настоянку горілки з перцем. Продегустували, сподобалося.

І ось вже готовий натюрморт - тарілки з бутербродами поруч з кількома рядами стаканчиків з настоянкою.

Пару ковтків зі стаканчика, легкий приємний смак помірно пече піднебіння, далі тепло розливається по тілу і тут- хобба! - і хрумкіт огірка , свіженького сала та житнього хліба довершує майже ідеальну композицію.

А далі... далі я щільно замружився, потер очі і лоба.

Перед очима виплив наступний ланцюжок подій - урочисте закриття та благодійна лотерея.

Але щось я розтікся думками по древу, не вміщаюся в один допис.

Буде друга частина, незабаром..

---------------------------------

частина 2

Одночасно з малюванням спільної роботи деякі з митців продовжили займатися улюбленою справою - скетчити присутніх.

Хтось запросив та умовив хлопчину у рябому светрі попозувати, і судячи з етюдів та виразу обличчя моделі, всі залишилися задоволеними.

Дуже зворушливий вийшов етюдик хлопчика у виконанні Наталія Журавльова.

Невимушена атмосфера панувала у залі - розмови, обмін думками, жарти, фотографування.

Нарешті підійшов час урочистостей.

Ми почули багато приємних та заохочувальних слів від адміністрації НЗ Софія Київська - Святослава Яринича та Ольга Паньків. Які ми молодці і про подальшу співпрацю.

І так, МИ (всі, хто брав участь у пленерах та виставці) дійсно молодці, завдяки спільним зусиллям все вийшло напрочуд цікаво та живо.

Яскравою ноткою у промовах був виразний виступ Liudmyla Stepanian, дивовижного куратора проекту "Подих акварелі".

А тим часом досяг апогею двіж біля столику з квитками безпрограшної лотереї. Всі, хто хотів, долучилися до шляхетної справи.

Почався розіграш.

Ви б бачили щирі посмішки на обличчях учасників, коли вони отримували приз з рук авторів творів.

Дехто настільки був під враженням, що все переходило в обійми та фотосесію.

По-моєму, задоволені залишилися всі.

Нам вдалося зібрати 9100 грн, які передані волонтерам для потреб поранених воїнів Київського військового шпиталю.

Окрема подяка за участь у заході Наталія Пінчук.

Дякуємо всім, хто передав твори та придбав квитки, було зворушливо.

Ну і на завершення була влаштована "роздача слонів і подарунків" - розіграш серед митців призів від провідного українського виробника професійних матеріалів для живопису ROSA - Ukrainian Manufacturer of Fine Art Materials - акварельних фарб Rosa Gallery .

Недарма кажуть, що художники, як діти.

Подивіться на сяючі очі та відблиск свята на обличчях. Тут все зрозуміло без слів.

Урочисте закриття завершувалося.

У галереї панував святковий різдвяний настрій. Цього мрійливого стану вдалося досягти у тому числі і завдяки прикрашеній ялинці та казковому декору.

Ну що ж, слова сказані, жарти висміяні, вино випито, бутерброди з'їдені, пора рухатися далі.

А далі запланована фінісажна вечірка у кафе "Шкварочка" на розі Прорізної та Володимирської.

Картина цієї частини кіпісажу досить розмита, і збереглося тільки загальне враження невимушеності, свята та веселощів.

Шурхіт стільців, наливання напоїв, стукіт столових приборів, жарти, промови, ще наливання, промови, скетчинг у виконанні Анастасія Лівенська двох дівчат у промовистій кофті (які кудись зникли після зауваження, що нам тепер потрібна оголена натура 😃), блискуча арія у виконанні Ірина Темна, знову наливання та промови, ще промови та наливання, загальні фото та емоційні розмови, обійми.

Навіть додала цілісності картині наявність двох додіків у нашій залі за окремим столом, які сумлінно робили вигляд, що працюють.

Зранку почитав враження учасників у чаті, подивився фото та відео і зробив висновок, що свято вдалося!

Але все гарне має властивість закінчуватися, тому роз'їхалися у теплому настрої.

Ще раз.

МИ. ВСІ. МОЛОДЦІ.

У дуже складний час нам вдалося організувати та провести прекрасний мистецький захід, який дав можливість багатьом отримати позитивні емоції та зберігти внутрішній спокій. Також пам'ятаємо про зібрані кошти на важливу та корисну справу.

Дякуємо за участь всім присутнім Геннадій Пугачевський, Тетяна Пугачевська, Андрій Богомолов, Andrij Khartchenko, Сергій Григор'єв, Ірина Темна, Ангеліна Ісаханова, Ольга Шелест, Ольга Кузнецова, Світлана Клименко, Світлана Мазуніна, Наталія Журавльова, Ілько Поп'юк, Діана Веллс, Марина Бондар, Людмила Степанян, Tatiana Malysheva, Олена Овчаренко, Олексій Овчаренко, Ольга Потьомкіна, Лариса Юзефович, Анастасія Лівенська (якщо когось забув, вибачте, стерлося з пам'яті)

А які враження у Вас?

Напишіть у коментарях, буде цікаво співставити.

Дякуємо за чудові фото Тетяна Фоменко

За гостинність окрема подяка НЗ Софія Київська Брама Заборовського. Національний заповідник "Софія Київська" та окремо Святославу Яриничу та Ользі Паньків.

До наступних зустрічей!

Ігор Трохименко