Підсумкова виставка 2023

МИ. ЦЕ. ЗРОБИЛИ!

Пам'ятаєте? Є такий пристрій-іграшка, калейдоскоп називається. Кру-у-уть його праворуч вздовж вісі - один візерунок. Яскравий, різнокольоровий, блискучий. Круть в інший - і вже зовсім інші кольори та фігури. І заворожує при цьому не тільки казкова краса зображень, які виникають,, а ще більше швидкість зміни однієї картинки іншою. Кру-у-уть-круть - і повна зміна картин та вражень. Це порівняння прийшло мені у голову, коли ми з Тетяна Фоменко поверталися увечері додому на трохи втомлених ногах, але радісною посмішкою на душі. Перед очима зі швидкістю кур'єра Glovo проносилося різноманіття картинок цього дня, абсолютно хаотичне, але таке виразне та яскраве.

Та давайте все-таки по порядку.

Картинка перша.

Ось я виходжу з ранку з метро Золоті ворота, піднімаю очі на золоту маківку брами і бачу сіро-прозоре небо з зеленкуватим відтінком. Все на своїх місцях - двійко молоденьких дівчат у дивних трикотажних пальто кремового кольору та стильних навушниках мило щебечуть про щось своє, час від часу підносячи до вуст iqos. Поруч молодик з зовнішністю вікінга і вогняною гривою рудого волосся явно когось чекає, розмовляючи по телефону.

"Ловці душ" зі своїм рекламним плакатом на підставці "Безкоштовний богословський курс" уважно поглядають на перехожих, іноді тихенько перекидаючись парою слів. Наче змащені олією темні і крислаті гілки вікових каштанів віддзеркалюються у мокрій бруківці. "Хоч би встигнути без тривоги сьогодні зайти через браму заповідника",- лунає в голові тривожна думка, коли я з уже звичними клумаками у руках проходжу повз будівлі прикордонної служби.

Картинка друга.

Вздовж стіні навпроти входу у залі галереї стоїть довгий стіл, вкритий темно-зеленою скатертиною з поліетилену. На столі закріплений малярним скотчем лист акварельного паперу завдовжки три метри, на якому олівцем підготовлено ескізи чудової композиції спільної роботи: посередині листа зображена Оранта з суворим виразом втомлених очей. Ліворуч та праворуч від неї зображені архітектурні пам'ятки тимчасово окупованих кazaпaми міст України - Ялта, Маріуполь, Луганськ, Донецьк, Северодонецьк, Бердянськ. А вздовж столу постійний двіж людей - хтось зосереджено вимальовує блакить неба, хтось знайомі куточки рідних міст (у нас у групі є митці звідти, хто з власної волі, а хто й вимушено покинули рідний край), хтось нервово шукає потрібну фарбу або пензлик на окремому столику. І все це під жарти, обговорення, поради.

Окрема бригада, наче гарячі пиріжки, фарбує аркуші паперу у всі відтінки золотаво-жовтого кольору і несе їх на просушку вздовж стін. Потім з цих заготовок усі охочі натхненно та завзято відривали пальцями шматочки та заклеювали тло загальної роботи, наче дорогоцінною мозаїкою.
Вийшло просто клас!

Дякуємо всім учасникам спільної роботи Наталя Макаровська, Ольга Карпенко, Тетяна Соловей, Анна Пилипенко, Анастасія Лівенська, Наталія Журавльова, Микола Курбатов, Ілько Поп'юк, Олена Секунко, Любов Кондратенко, Марина Бондар, Ігор Трохименко.
Завдяки вашим неймовірним зусиллям через пару годин гості заходу з задоволенням розглядали виразні образи наших тимчасово окупованих міст під захистом Богоматері Оранти.
Ще раз передивіться відео. Правда ж вражає?!

Картина третя.

У іншому залі під керівництвом Тетяна Пугачевська, наче мурахи, дружня компанія готує фуршет.
Ольга Шелест, Діана Веллс, Тетяна Славинська, Ілько Поп'юк, Олена Міщенко, Анна Пилипенко, Світлана Клименко. Апетитні канапки найвишуканіших рецептів елегантно заповнили простір столу.
А яка естетична насолода для ока? А які аромати? (Дехто не міг втриматися і куштував на ходу, охаючи та ахаючи від задоволення) Ну дуже смачно (я там теж трохи взяв участь у якості нарізувача сала, дуже відповідальна роль до речі). А все решту навіть не встиг посмакувати, все змели начисто і дуже швидко (навіть після перегляду фото слина тече). Справжньою родзинкою столу на фінішу став смачнющий пиріг авторства Олена Міщенко. На наступний день просили рецепт, явно вдався. Ну і ще приємною для мене несподіванкою стало блискавичне зникнення по тілам присутніх настоянок з перцем та хроном мого виробництва.
Сподобалось, хвалили. Це завжди приємно.

Картина четверта.

Після стрімкого фуршету пожвавлені та веселі учасники та гості перемістилися у перший зал галереї для проведення безпрограшної лотереї. Тетяна Фоменко вдало реалізувала квиточки серед присутніх, навіть не всім хватило. А далі понеслося. Дійство дуже цікаве, живе, шляхетне.
Важко словами передати всі відтінки почуттів на очах та обличчях. А вручення лотів авторами щасливим отримувачам! Яка радість та експресія, просто неймовірний накал пристрастей.
І все це під нескінченні оплески. Свято одним словом. Справжнє свято! Завершальним акордом лотереї став розіграш у формі аукціону нашої спільної з Ільком роботи, яку щиро запропонувала для додаткового збору коштів родина Мазуніних Світлана Мазуніна А як торгувалися учасники, ви б бачили (це я для тих, хто не був присутній). Як холоднокровно та наполегливо підвищувала ставки тендітна дівчина Олександра, яка і виграла цей лот. Правда перед останнім підняттям руки було видно переживання, що хтось може перебити її ставку. І щасливе обличчя та посмішка після оголошення її переможницею. Все це треба було бачити, мої слова не передають і близько ейфорію куражу та свята.

А між цими всіма картинами можна було бачити двох чоловіків у піджаках - один з елегантним хвостиком, другий з залисинами на сивій голові. Це Геннадій Пугачевський та я, Ігор Трохименко
Постійно переміщувалися між залами з самими різними виразами обличчя - від нервової стурбованості до радісної посмішки. І між ними ціла гамма почуттів. Анотації, етикетки, папір, фарби, вітання та обійми з гостями, клей, пляшки, посуд, банери, промови, малювання, знову вітання з гостями, нарізка сала, розливання настоянок, знову промови, ведення лотереї, потім аукціону, підбадьорення гостей, ще вітання, обійми, і спілкування, спілкування, спілкування.
Все це перетворилося на якусь дивну і дуже-дуже довгу дію, майже без перерв. Під фініш, вже вдягаючи верхній одяг, було явно відчутно втому.

Але попри все,

МИ. ЦЕ. ЗРОБИЛИ!!!!!

Ми - це всі учасники нашої спільноти разом з присутніми гостями. Відчуття справжнього свята перевершило всі мої очікування. Було класно, драйвово і смачно (хто не зміг прийти в цей день, майте на увазі на майбутнє). Тому що там де ми - там свято! Пам'ятайте це завжди, приходьте та відчуйте це солоденьке відчуття наживо.

Окремо хочеться висловити найщирішу вдячність та шану нашим славетним Силам Оборони України за можливість проведення таких заходів (нам вдалося зібрати 13400 грн у лотерею та 1900 грн з аукціону, які будуть передані на підтримку наших воїнів)

Окрема подяка адміністрації НЗ Софія Київська Ольга Паньків за співпрацю та надану можливість провести виставку у величних стінах духовної перлини України - Софії Київської. Галерея Хлібня, без перебільшення - одна з найкращих у Києві.

Окрема подяка за чудові фото Софія Корн

Подяка всім присутнім Тетяна Фоменко, Тетяна Малишева, Тетяна Пугачевська, Ольга Шелест, Тетяна Славинська, Світлана Клименко, Діана Веллс, Олена Міщенко, Наталія Журавльова, Наталя Макаровська, Тетяна Соловей, Svetlana Solodovnik, Софія Корн, Ellen Orro, Ольга Потьомкіна, Наталія Пінчук, Анастасія Лівенська, Ольга Карпенко, Анна Пилипенко, Ольга Кузнецова, Ольга Паньків, Марина Бондар, Олена Олена, Ангеліна Ісаханова, Маруся Нечитайло, Андрій Богомолов, Геннадій Пугачевський, Микола Курбатов, Ілько Поп'юк, Сергій Григор'єв, Олексій Овчаренко